Учасниця програми “Навчай для України” Ольга Коваль переїхала з Києва до села Першотравневе Одеської області. Два роки вона працювала вчителем англійської мови в місцевій школі.
Про програму “Навчай для України” Ольга Коваль разом зі своїм хлопцем дізналися випадково — розповіли знайомі хлопця.
“Ми просто знали, що така програма існує у світі, а коли вона з’явилася в Україні, то зацікавилися. Але, якщо чесно, не було особливого бажання податися одразу. Ми довго думали”,- каже Ольга Коваль.
Тоді дівчина працювала в Міжнародній Британській Школі в Києві.
“Мене цей досвід дуже вразив. Я бачила, що дітям було цікаво ходити до школи, що у них було багато можливостей для розвитку, а уроки не були каторгою. Я пам’ятала свій досвід університетської практики в школі — це були небо і земля. Мені стало образливо, що така якість освіти є доступною лише в школах, де навчання коштує неймовірних грошей. Адже, щоб досягти такого рівня, в плані ресурсів не так багато потрібно. Достатньо мотивації вчителів та їхньої готовності вкладатися”, – додає дівчина.
Згодом Ольга Коваль згадала про програму “Навчай для України”. Разом із хлопцем заповнили анкету в останній момент і чекали на відповідь.
“Нам пощастило і заявки обох прийняли. Ми навіть потрапили до одного села, жили разом і викладали в одній школі. Пам’ятаю, що дуже хотіла потрапити до Одеської області. Я родом із Луганська, потім жила в Києві. Хотілось вже спробувати щось нове — або пожити в Одеській, або у Львівській області. Так співпало, що ми потрапили до села, яке розташоване за 20 кілометрів від Одеси”, – розповідає Ольга Коваль.
Дівчина викладала англійську, а її хлопець — історію. В навчальному закладі дуже часто змінювалися викладачі, кожен семестр. Учні навіть підрахували, що в них змінилися 8 викладачів з англійської мови.
“У багатьох дітей був низьких рівень знань. І підручники використовували вітчизняні. Я була шокована, побачивши ті підручники. Перший рік намагалася за ними працювати. В результаті залишила цю ідею. Почала шукати матеріали сама на кожен урок, ще й так, щоб це відповідало плану. На це витрачала дуже багато часу. Наступного року ми вже вирішили з іншою вчителькою перейти на британські підручники, які рекомендовані Міністерством. Ніхто з дітей не мав можливості їх купувати, звісно. Школа теж не могла собі дозволити їх придбати. Тому з іншою вчителькою ми шукали електронні версії, робили копії для дітей, інколи за свій рахунок”, – каже Ольга Коваль.
У перший рік роботи дівчина проводила підготовку до ЗНО та ДПА, консультації для всіх бажаючих в якості безкоштовної позакласної діяльності. А вже на другий рік у школі відкрили простір, цьому сприяла організація Impact hub Одеса.
“Наш хаб — окрема кімната з комп’ютером, проектором, пуфиками-мішками. Ми з вчителями проводили там гуртки і заходи. Я — клуб настільних ігор. У нас було багато ігор вдома і я вирішила, що їх можна використати у школі. Діти поступово вчилися грати в різні ігри: починали з простих, наприклад, UNO, а потім розбирали більш складні — “Еволюцію”. Пізніше діти самі вибирали ігри, пояснювали правила один одному і навіть починали придумувати свої власні. Це їм допомагало розкритися” – додає Ольга Коваль.
Дівчина розповідає, що працювала в досить важких умовах у плані рівня знань і мотивації дітей, загального соціального контексту.
“Участь у програмі дала сильний поштовх розвитку мене як викладача. Я постійно перебувала в тонусі, багато чому навчилася від інших вчителів і сам досвід спілкування з ними був дуже важливим. Я також дізналася безліч нових методик викладання і роботи з групами, які я використовую зараз і розвиваю”, – додає Ольга Коваль.
Джерело: Gazeta.ua
ЗВ’ЯЗОК
БУДЬТЕ ЧАСТИНОЮ ЗМІН У КРАЇНІ, НАПИШІТЬ НАМ
Якщо у ваc залишились додаткові питання або ви хочете бути частиною прогресивного руху в Україні — обов’язково напишіть нам.
Something want wrong
Message sended