image (1) (1)

Освітні ініціативи в Україні: як випускники топових вишів переїздять до глибинок навчати дітей

Нині в українській освіті існує значний розрив у якості отриманих знань між учнями сільських шкіл та школярами з великих міст. Виправити цю ситуацію намагаються учасники програми “Навчай для України”. У її рамках молоді спеціалісти на два роки переїжджають до сіл і маленьких містечок, аби особисто навчати дітей та ділитися досвідом з колегами-педагогами.

У 2017 році Україна стала 41-ю державою, яка приєдналася до глобальної мережі Teach For All. Нині організацію “Навчай для України” очолює Оксана Матіяш. До цього вона завершила навчання в Оксфордському університеті. Саме там отримала натхнення на таку діяльність: двоє її одногрупників були учасниками подібних програм у Британії та Індії.

“Мене дуже вразили їхні історії і я зрозуміла, що такі програми є дуже потужним інструментом формування майбутнього України. Оскільки фокус іде саме на розширення можливостей реалізувати свій потенціал для дітей, які мають їх недостатньо”, – пояснила Оксана Матіяш.

Оксана Матіяш – очільниця “Навчай для України” / Фото з Facebook Оксани Матіяш

Очільниця організації розповіла Освіта24 про програму “Навчай для України”, мотивацію її учасників та чому важливо, щоб всі діти мали рівний доступ до якісної освіти.

У чому полягає суть програми

Програма має модель, яку називають “Формула змін”. Організатори рекрутять випускників найкращих українських університетів, молодих спеціалістів, які не є вчителями за освітою, але мають високий рівень знань одного зі шкільних предметів і готові на два роки поїхати працювати вчителем у маленький населений пункт – село або невелике містечко.

На цей період вони стають повноцінними педагогами, отримують офіційну зарплату та щомісячну стипендію від організації, яка покриває базові потреби (харчування, житло тощо). Протягом всього часу співпраці учасники отримують і підтримку менторів. А також мають можливість поїхати за обміном до іншої країни, аби подивитися, як працюють школи там. Зокрема, відвідували навчальні заклади Бельгії, Великобританії, Іспанії, Австрії.


Переважна більшість учасників не мають педагогічної освіти / Фото з Facebook “Навчай для України”

Оскільки переважна більшість учасників не мають педагогічної освіти, вони протягом двох років також навчаються заочно на спеціально розробленій магістерській програмі в Київському університеті ім. Б.Грінченка. Відповідно, після звершення участі в програмі, кожен отримує освіту, яка дасть змогу розвиватися в цьому секторі.

Така формула, до прикладу, успішно працює в США ще з 1989 року у вигляді програми “Навчай для Америки”, з якої, власне, все і почалося. Ефективність цієї моделі уже підтверджена низкою міжнародних досліджень.

Ідея програми полягає, щоб через класні та позакласні активності допомогти школярам реалізувати свій потенціал. Коли молода людина приходить у школу, у неї є багато енергії, ініціативності й бажання інтегрувати в освітній процес нові формати роботи – проєктне та експериментальне навчання, міждисциплінарний підхід, організовувати різні позакласні ініціативи, що дуже важливо для розвитку дитини, її талантів,
– пояснила Оксана Матіяш.

В українському контексті це особливо необхідно: у нас існує розрив в середньому у 2,5 роки між учнями з великих міст і сіл. Програма намагається подолати цей розрив шляхом залучення найталановитіших для допомоги шкільним колективам у маленьких населених пунктах, адже там таких ресурсів об’єктивно є набагато менше.

За перший рік людина інтегрується в місцеву громаду, відбувається побудова відносин. А другий рік вже приносить найбільший ефект від роботи учасників. Деякі з них стають класними керівниками, реалізовують різні гуртки та позакласні ініціативи.


Учасники програми проводять гуртки та позаурочні заходи / Фото з Facebook “Навчай для України”

З 2017 року в програмі взяло участь 25 осіб, які були вчителями у 18 школах трьох областей: Київська, Львівська, Одеська. 10 лютого 2021 року запустили нову рекрутингову кампанію, мета якої – знайти 50 талановитих людей, які стануть рольовими моделями для дітей у 25-30 школах. У одному закладі працюватимуть по кілька учасників: дослідження показали, що більш ефективно, коли вони перебувають у таких мінігрупах.

Все починається з того, що учасник подає заявку, де висвітлює свою мотивацію, знання предмету, який хоче викладати тощо. Далі його запрошують на Центр оцінювання, де відбувається симуляція уроку й інші практичні завдання, які потрібно виконати перед експертною комісією. Фінальний етап – Літній Інститут, інтенсивна 5-тижнева підготовка практичних педагогічних та лідерських навичок. В разі успішного проходження останнього етапу, з 1 вересня учасники стають вчителями у школах.

Як обирають навчальні заклади

Існує попередня база шкіл, а цього року також відкрили подачу заявок для навчальних закладів. Передусім важлива мотивація самої школи, її керівництва прийняти учасника, який необов’язково буде людиною з педагогічно-освітнього сектору. Дуже важливо, щоб у закладі були готові зробити “новачка” частиною колективу.

Крім того, важливу роль відіграє місце розташування школи: організація працює саме з закладами у маленьких населених пунктах. І, звісно, які там є вакансії – щоб забезпечити саме тих фахівців, які потрібні. Тут залежить і від учасників, які подаються – щоб предмети збігалися.

Мотивація учасників і їхня подальша діяльність

За словами Оксани Матіяш, багато кандидатів, які хочуть взяти участь у програмі, розповідають, що завжди мріяли стати вчителем і їм подобається взаємодія з дітьми. Але змушені були обирати іншу спеціальність.

На жаль, в Україні все-таки професія вчителя не є серед популярних і молодь обирає її чи не в останню чергу. Тому часто поступають на ті спеціальності, до яких у них не лежить душа. А програма “Навчай для України” стає для людей таким місточком в освітній сектор. Це – робота, яка насправді дає тобі можливість відчувати свій вплив і бачити результати з першого дня,
– зазначила очільниця організації.

Вона додає, що це – глобальна тенденція, що все менше і менше молодих талановитих людей обирають освітню сферу. І сьогодні така ситуація – майже в усіх державах.

У Британії ж, до прикладу, “Навчай для Великобританії” вже 10 років поспіль стабільно входить у ТОП 100 найкращих роботодавців для випускників країни. Внаслідок цієї програми, підвищився престиж професії вчителя в суспільстві і її популярність серед молодих людей.

Підтвердженням вмотивованості учасників програми в Україні є той факт, що майже 90% з них продовжили розвиватися в сфері освіти. Хоча раніше не планували викладати. Цей досвід їх надихнув і вони продовжують вносити зміни в освітній площині, реалізовують власні ініціативи.

“Навчай для України”

Ініціатива – партнер міжнародної мережі Teach For All, що об’єднує 59 незалежних організацій у різних країнах світу. Мета – сприяти тому, щоб кожна дитина, незалежно від місця проживання, мала можливість реалізувати власний потенціал та здобути якісну освіту.

Учасники програми на 2 роки переїжджають у маленькі населені пункти, де викладають у місцевій школі, а також організовують позакласні ініціативи для дітей та громади Вони – не вчителі за освітою, проте є фахівцями у своїх сферах і проходять п’ятитижневий інтенсив, перш ніж розпочати роботу. Кожен отримує менторську підтримку, унікальний досвід та стає частиною глобального нетворку.

Вплив карантину на реалізацію програми
У 2020-му “Навчай для України” не проводила відбору учасників. Цей час використали для підбиття підсумків трьох років та планування набору на 2021-й рік.

І цього року частина Літнього Інституту, під час якого відбувається підготовка учасників перед 1 вересня, буде присвячена розвитку цифрових навичок і роботі з різними форматами навчання та навчальними платформами. Також планують залучати партнерів, які вже ефективно налагодили роботу в контексті дистанційного навчання для того, аби вони також проводили різні майстер-класи для учасників і вчителів.

Не лише уроки: чим займаються учасники в рамках програми

Зараз освіта – це не лише предметні знання, а й, зокрема, розвиток м’яких навичок та позакласні ініціативи. Тому учасники також організовують фестивалі, уроки англійської для дітей і для батьків, підготовку до ЗНО, навіть створюють інстаграм-сторінки школи та клуби робототехніки. Після чого до ініціативи долучаються сусідні освітні заклади й тепер діти самостійно організовують собі різні позакласні активності.

За можливості, їздять з дітьми на різні екскурсії: часто для школярів з маленьких населених пунктів навіть поїздка в область або в інше місто – сповнена нових відкриттів і надихає.

Одна з учасниць програми, наприклад, помітила, що батьки майже не залучені у навчальний процес дітей. Тому вона вирішила проводити уроки арт-терапії, у яких могли б брати участь і батьки, й діти. Адже ефективне навчання – це процес, у який мають бути активно залучені різні сторони, а не лише вчителі.

У селах школа – єдине місце, де діти здобувають нові знання / Фото з Facebook “Навчай для України”

Як показали результати опитування дітей з маленьких населених пунктів, школа – це фактично єдиний простір, де вони можуть якось розвиватися чи відчувають, що дізнаються щось нове. Тому дуже важливо підтримувати дітей в контексті розвитку їхніх талантів або інтересів поза уроками.

90% учасників залишаються у сфері освіти / Фото з Facebook “Навчай для України”

Часто учасники програми – самі родом з невеликих міст. І вони показують своїм прикладом, що місце народження не має значення і ти можеш себе реалізувати завдяки освіті. Поштовий індекс не визначає майбутнє дитини. Є можливості реалізувати свій потенціал, не дивлячись на те, де ти живеш або де ти народився.

Дуже хотілося б показати суспільству, що молоді люди в Україні хочуть брати відповідальність за локальні зміни. Їм не потрібно чекати на когось. Вони готові самі діяти. І наша мета, як програми, зокрема, сформувати сильну спільноту випускників, які будуть змінювати сектор освіти,
– пояснює Оксана Матіяш.

Програма ж продовжує підтримувати випускників у реалізації їхніх власних ініціатив та проєктів.

Досвід учасниці “Навчай для України”

Марія Кімпінська завершила магістерську програму в УКУ й на два роки переїхала з рідного Львова у село Жуки (Вишгородський район, Київська область) – викладати історію у місцевій школі в рамках програми “Навчай для України”.

Дівчина пояснює, що після навчання захотіла попрацювати в освітній сфері, оскільки в сім’ї її завжди бачили вчителькою:

Ця ідея мене тримала і я хотіла спробувати себе в сфері освіти, щоб переконатися, чи це справді моє, чи ні. Тоді почула якраз про ініціативу “Навчай для України”, розповіла подрузі й ми разом вирішили спробувати.

За словами Марії, спершу було важко, оскільки до того вона все життя навчалася і проживала в рідному місті, з родиною. А тут з’явилася необхідність повністю змінити коло спілкування і середовище. Водночас потрібно було ознайомлюватися одразу з усіма програмами викладання, освоювати нові педагогічні практики й методики.


Марія проводить урок у школі Жуків / Фото надане героїнею

Марія перший рік викладала лише в старших класах – з 9 по 11, а вже наступного – з 6 по 11. Відчутна різниця полягала не лише у віковій категорії дітей, а й у тому, що старшокласників було мало – по 4, 6 і 9 учнів. А в молодших класах – по близько 20. Тому довелося підлаштовуватися, більше дізнаватися про роботу з дітьми цього віку:

“У старшій школі проблемою було те, що учні боялися висловлювати власну думку на уроках. Здавалося б, 4 учні – комфортна обстановка, можна обговорити все. Але ні. З молодшими навпаки: вони хочуть поділитися всім, що у них в житті відбувається, і тут потрібно скоригувати розмову в правильне русло. І за 45 хвилин встигнути й поговорити на тему предмету, і ще послухати їхні історії, підтримати”.

Марія з учнями на екскурсії в Києві / Фото надані героїнею

Зі смішних моментів, Марія згадує, що її постійно плутали з ученицею. На олімпіадах, під час екскурсій і навіть у самій школі – могли до кабінету зайти інші педагоги й запитати, де вчитель. Однак з колегами їй пощастило:

У колективі прийняли чудово, ми добре спрацювалися. Від нас (учасників програми, – 24) чомусь очікували трішки більшого, хоч ми говорили, що не маємо педагогічного досвіду. Але й була підтримка з боку вчителів: коли щось не вдавалося з першого разу, нас заспокоювали й казали що все вийде, пояснювали ситуацію.

З деякими вчителями та учнями Марія досі підтримує зв’язок, а після завершення програми певний час працювала у приватній школі у Львові. Наразі вирішила зробити перерву й змінила сферу діяльності. Але все ж паралельно, на волонтерських засадах, допомагає школярам з інших регіонів готуватися до ЗНО.

Хто може взяти участь? Кожен, хто має потужну мотивацію, диплом бакалавра з будь-якої спеціальності та глибоке знання одного з предметів. Дедлайн другої хвилі набору – 14 квітня.