Діти в Україні вже майже не пам’ятають себе поза війною. У час, коли є постійна загроза фізичній безпеці людини, освіта відходить на другий план. З першого погляду це виглядає логічним, що пропущений урок чи невиконане домашнє завдання не мають пріоритетності. Та війна несе нам не лише смерті чи зруйновану інфраструктуру, а й ставить під загрозу майбутнє тих, хто вижив. Передусім — дітей.
Програмна директорка ГО «Навчай для України» Анастасія Донська пропонує подивитися на дослідження, яке доводить конкретними статистичними даними, що підтримка освіти у часи війни є не лише можливою, а й необхідною інвестицією у людський капітал країни.
Анастасія Донська, програмна директорка ГО «Навчай для України»
Дитина на занятті від програми «Освітній Суп»
Моє знайомство із дослідженням відбулося на початку 2023 року як менеджерки цього амбітного проєкту в громадській організації «Навчай для України». Експерти Світового банку за рекомендацією Міністерства науки і освіти України звернулися до нашої команди з пропозицією експерименту, в якому ми будемо навчати вчителів тьюторингу, збирати дітей, які мають освітні втрати, організовувати їм додаткові безкоштовні заняття та контролювати якість проведення занять. Водночас, експерти Світового Банку розроблятимуть опитування та аналізуватимуть досвід участі у програмі дітей, їхніх батьків та вчителів.
Звісно, для нашої команди це був виклик. Ми переживали:
- чи захочуть діти вчитися, коли навколо вибухи?
- чи витримають учителі роботу в таких умовах разом з додатковим навчанням тьюторинговим інструментам?
- чи буде взагалі хоч якийсь результат, адже це онлайн, від якого і так всі втомились за часи COVID-19?
Операційно організувати таке вперше – великий виклик. Як зробити розклад і організувати одночасно онлайн-навчання такої великої кількості дітей: жодна платформа на той час не могла зробити розклад, враховуючи пріоритети дітей та можливості вчителів по часу. Ми заручилися підтримкою Міжнародної академії тьюторингу для підготовки та супервізії вчителів — та сміливою професійною командою «погнали» готувати організаційні зустрічі для батьків, створювати гайди учасника, чати і доступи до занять «Освітнього Супу» (публічна назва програми – скорочено «суп» від «супровід», та хотілося також викликати асоціацію з чимось простим, зігріваючим і підтримуючим для кожного з нас).
Коли наша команда побачила понад 2000 реєстрацій на перший експеримент, чесно, здивувались: діти так хочуть вчитися? Усіх дітей експерти Світового банку розподілили на дві групи випадковим чином: навчальну групу та контрольну. Постійні блекаути, діти підключаються на заняття з перебоями в інтернеті, з підвалів будинків, з-під столів. Та відвідуваність перевищила всі очікування, а відгуки дітей, батьків та вчителів про заняття підтримували команду і стимулювали працювати.
Прийміть, будь ласка, велику подяку за цей освітній проект. Вчителі чудові, неперевершені, дають час на розуміння та спокійне засвоєння теми. Дитина практично засвоїла весь свій 9 клас, який не вчилася через війну. Донька навчилася впорядковувати інформацію стисло, формувати думку та не боятися її озвучувати. Крім навчального успіху, ваш проєкт допоміг психологічно! Дитина отримала задоволення від навчання, зрозуміла, що це корисно та цікаво, що це не страшно, та не рутина!
Вероніка Александрова, мама Катерини Александрової, 9 клас
Другий експеримент проходив з березня по червень 2023 – у останні тижні навчального року, коли МОН відмінили НМТ, отже в дітей було менше мотивації ефективно завершувати навчання на тьюторинговій програмі.
Останній, третій експеримент, був найскладнішим, адже команда хотіла посилити саме психоемоційний компонент підтримки учнів і провели детальну ревізію всіх складових програми. Цього разу під час усіх занять вчителі-тьютори робили з дітьми спеціальні короткі вправи для зняття стресу, формування позитивного налаштування на навчання, запропоновані науковцями з Гарвардської програми травми біженців спеціально для українських вчителів.
Крім цього нового компоненту в програмі, ми тестували також можливість до масштабування і збільшили кількість реєстрацій до 4299 дітей: 2273 учнів навчальна група і 2274 контрольна група.
Наука часто користується складною мовою цифр, та іноді вони можуть говорити більше, ніж будь-які слова. Дослідження впливу тьюторингу на академічні результати та психічне здоров’я дітей вже проводилися в різних країнах світу. Особливо популярною ця тема була під час і після COVID-19. Так, схожі експерименти відбувалися в Іспанії та Італії, Сполучених Штатах, Індії.
У науці для вимірювання результатів такого типу досліджень існує поняття стандартної девіації (SD, standard deviation). Це своєрідна умовна «лінійка», яка показує, наскільки змінилися результати учнів порівняно з початковим рівнем. Чим більше SD, тим відчутніший ефект програми.
Для порівняння: під час схожих експериментів у Італії та Іспанії, проведених у часи пандемії COVID-19, ефективність тьюторингових програм становила 0,20–0,26 SD. І навіть такі результати вважаються доволі високими у світовій практиці. В аналітичних роботах зазвичай прирівнюють 0,40–0,42 SD до одного навчального року, а 0,2 — до 6 місяців навчання.
А тепер — до українських цифр. Тьюторингова програма «Освітній Суп» показала найбільший показник зростання в усіх експериментах – до 0,49 SD з математики та до 0,40 SD з української мови, а в середньому – на 0.32 SD з математики та 0.28 SD з української мови.
Що це означає у «людських» одиницях?
- Українські школярі завдяки тьюторингу надолужили від семи місяців до більше ніж року навчального часу всього за шість тижнів програми. А найвищий результат програми з математики був у 2–2,4 рази вищим, ніж у європейських дослідженнях.
- Під час навчання діти розвивають також навички саморегуляції, спілкування, критичне мислення та емоційний інтелект. Дослідження показало у всіх експериментах, що заняття з тьютором, який використовує практики підтримки ментального здоров’я, сприяють зниженню рівня стресу дітей. Стабільна тенденція була протягом усіх експериментів. Третина дітей після програми змогли перейти від високого (критичного) рівня стресу до середнього.
- Діти відвідували заняття. Хіба це результат, спитаєте ви. Переконана, що так! Три з половиною роки українські родини зіштовхуються з горем і втратами, позбавляються домівок і звичних умов життя. Під час дослідження діти жили в умовах вибухів, блекаутів, загальної демотивації до навчання, та все ж ходили, відвідували з інтересом, зацікавленістю, мотивацією.
- Під час участі в програмі ставлення дітей до навчання, наполегливість та самоефективність також покращилися.
Цифри в цьому випадку — це не лише статистика. Це історії реальних дітей, які повернули собі впевненість і знання. Подібне дослідження – перше у світовій практиці, яке проводилось саме у час активних військових дій в країні з фокусом на масштабованість в часи війни.
Та чи вартує програма витрачених на неї коштів? Тьюторинг та ще й в малих групах – звучить дуже дорого. Та давайте рахувати гроші, для себе і для держави. Насправді, дослідження доводить економічну ефективність такої програми особливо в довгостроковій перспективі.
Розрахунок проводився по схемі, коли рік навчання у школі +1% до річного заробітку людини у майбутньому, повний цикл навчання у школі – 8% за найбільш песимістичного сценарію. За твердженням дослідників, кожен долар, вкладений в програму дає довгострокові інвестиції 56 доларів в майбутнє дитини. Хоча програму було реалізовано за рахунок донорських коштів, в дослідженні моделюється сценарій державного фінансування і в такому разі програма принесе високу фінансову віддачу і за умови державного фінансування.
Спираючись на результати експериментів, експерти Світового банку стверджують, що співвідношення вигод і витрат є значними, а отже —
Вкладаючи в освіту дітей зараз, ми інвестуємо в людський капітал, а саме збагачуємо країну інженерами, суднобудівниками, винахідниками, програмістами, мислителями світового рівня. А от пропущені заняття, забуті чи незасвоєні знання, проблеми з психічним здоров’ям, слабкий емоційний інтелект спричинять більше хаосу, злочинів та сповільнення у всіх сферах.
Війна вже четвертий рік руйнує освітні траєкторії школярів. Зменшення кількості дітей в Україні, пропущені уроки, постійний стрес, проблеми з психічним здоров’ям і розвитком емоційного інтелекту загрожують майбутнім поколінням. Це прямий шлях до більшої нерівності та втрати людського капіталу.
Дослідження Світового банку дає сигнал: інвестиції в освіту навіть у час війни приносять колосальний ефект як для дітей та їхніх родин, так і для всієї економіки країни.
Не лише Україна, а й світова спільнота має визнати важливість інвестицій в освіту в часи війни. Не можна відкладати, ігнорувати чи робити вигляд, що все в порядку. Вона має бути невід’ємним компонентом як державної стратегії, так і плану гуманітарного реагування, яким керуються міжнародні і громадські організації у визначенні пріоритетів у своїй роботі.
Освіті потрібні кошти, бюджети, реальні гроші, які дозволять профінансувати додаткову роботу вчителя з дитиною. Відкладення системних дій до завершення конфлікту загрожує зростанню нерівності та зумовить потребу у значно більших ресурсах для відновлення. Тому це в інтересах держави, а не лише батьків, виховувати дітей освіченими, успішними та стійкими.
Програма показала, що на основі існуючого кадрового вчительського потенціалу її можна поширювати на дітей всієї країни. Згідно з дослідженням, масштабованість програми, її узгодженість з існуючою інфраструктурою та її вимірюваний вплив як на навчання, так і на добробут свідчать про те, що подібні підходи можна адаптувати та впроваджувати в інших місцях. У світі зараз більше ніж в 30 країнах тривають збройні конфлікти, близько 20 країн ще мають найбільш високий ризик природніх катастроф, які можуть становити загрозу навчанню і добробуту дітей. Те, що вдалося реалізувати в Україні, може стати моделлю для чверті країн світу. Вже зараз Україна може задати нові стандарти гуманітарної допомоги: коли разом із дахом над головою, медичною підтримкою, діти отримують ще й шанс продовжити якісне навчання.
Діти України доводять, що вони сильні, сміливі, хочуть вчитися і можуть адаптуватися до складних умов заради свого майбутнього. Фундаментом майбутнього як окремої дитини, так і держави є вчасно отримана освіта і підтримка психічного здоров’я. Це доказ для України й світу, що навіть у найважчі часи освіта має бути нашим пріоритетом, а вчитель і людський капітал – нашим основним фокусом.
