Новини

Цього літа ми вперше провели онлайн-табір «Суперсили майбутнього». На учасників чекали живі розмови, корисні навички, цікаві виклики й, звісно, багато практичних вправ. Хто був — той знає! 💛 А хто не був — хочемо познайомити вас із неймовірними менторами й менторками, які наповнили табір корисними знаннями, власним досвідом і практичними вправами, які ви теж можете взяти собі в арсенал.

Село Токарівка, розташоване на високому правому березі Дніпра, розкинулося на схилах Херсонських плавнів, їхніх мальовничих балках та заплавних луках. До підриву росіянами Каховської ГЕС це поросле лататтям та помережане островами пониззя Дніпра було домівкою для рідкісних видів птахів та тварин. Зараз це зона бойових дій.

Запитання «ким ти хочеш стати?» для підлітка часто звучить не як простір для фантазії, а як джерело шаленого тиску. Від шістнадцятирічних дітей очікують рішення, яке вплине на все їхнє подальше життя: визначитися з професією, успішно скласти іспити й розпланувати майбутнє. Але зробити цей вибір свідомо практично неможливо, коли ти просто не знаєш, із чого обирати. Аби зацікавитися якоюсь сферою, треба спершу дізнатися, як вона влаштована. Для цього існують профорієнтаційні програми, зокрема від DHL та ГО «Навчай для України», завдяки яким підлітки з малих громад можуть познайомитися з роботою великої логістичної компанії.

На другий поверх школи №62 міста Львова забігає зграйка підлітків. Біля дверей класу, міцно притискаючи до грудей стоси роздруківок, стоять трохи зніяковілі вчителі-початківці. Для підлітків це просто ранок понеділка, коли батьки відправили їх у денний табір. А для більшості кандидатів на участь у програмі лідерського розвитку «Навчай» — це перша в житті зустріч із галасливим і абсолютно непередбачуваним класом.

Поки українські діти продовжували навчатися в умовах війни, «Навчай для України» працювала над тим, щоб підтримувати їх сьогодні й водночас будувати сильнішу систему освіти на майбутнє.  У 2025 році ми не лише допомагали дітям надолужувати освітні втрати, підтримували учителів і розвивали нове покоління освітніх лідерів. Ми зробили важливий крок до того, щоб рішення, народжені нашою практикою, працювали на рівні всієї системи освіти.  У річному звіті ми підсумовуємо головні результати цього року, ділимося ключовими досягненнями та окреслюємо пріоритети, які визначатимуть нашу роботу у 2026 році. 

Цей блог про перше у світі у час війни рандомізовано-контрольоване дослідження, проведене ГО «Навчай для України» у партнерстві зі Світовим банком, написала Леліс Дінаре-Діас, економістка-дослідниця у команді з людського розвитку Дослідницької групи з розвитку Світового банку, у співавторстві з Ренатою Лемонс, Джеймсом Ґрешам, Роні Родрігесом-Раміресом та Гаррі А. Патрінос.

Програмна директорка ГО «Навчай для України» Анастасія Донська пропонує подивитися на дослідження, яке доводить конкретними статистичними даними, що підтримка освіти у часи війни є не лише можливою, а й необхідною інвестицією у людський капітал країни.

ГО «Навчай для України» та агенція Fama оприлюднили результати дослідження про те, як повномасштабна війна впливає на психоемоційний стан і навчання підлітків у восьми прифронтових областях: у школах Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей.. Участь у кількісній та якісній частинах взяли понад 3400 підлітків, їхні батьки, учителі та шкільні психологи.

Чи є щось, чого ми й досі не знали про підлітків, які дорослішають, проживаючи найскладніший досвід в житті? Досліджуємо це питання разом з учасниками та наставниками Менторських клубів від ГО «Навчай для України».

«Я Гліб. Мені п’ятнадцять. І згадати життя без війни — це для мене задача з зірочкою. Бо коли все почалося у 2014-му, мені було три. Я ріс, поки навколо мене розгортались історичні події», — починає свою промову під час Премії «Імпульс» Гліб Кубишкін, амбасадор ментального здоровʼя з Харківської гімназії 88. Нижче публікуємо текст промови Гліба, зверненої до дорослих та підлітків.

У прифронтовому Миколаєві шкільні коридори одного із миколаївських ліцеїв попри все живуть своїм звичним ритмом — перерви, сміх, швидкі розмови між уроками. Але останні пів року у цю буденність регулярно додається ще одна тема: тренінги з ментального здоров’я, які проводять самі підлітки для своїх однолітків у межах програми «Імпульс» від ГО «Навчай для України». Сьогодні ми розповідаємо, що робить команда, чому діти вирішили взяти участь у проєкті та що їм найбільше подобається у амбасадорстві.

Я — Юлія Скрипник. Уже 18 років у професії, яку люблю серцем. Працюю в Петропавлівському ліцеї №1 Петропавлівської селищної ради. Живу і працюю на прифронтовій території — за 35–40 кілометрів від зони бойових дій.