Новини

Я — Юлія Скрипник. Уже 18 років у професії, яку люблю серцем. Працюю в Петропавлівському ліцеї №1 Петропавлівської селищної ради. Живу і працюю на прифронтовій території — за 35–40 кілометрів від зони бойових дій.

Коли Дарина Кіцела вперше вийшла на онлайн-заняття з п’ятикласниками, то відчувала розгубленість. До цього вона працювала з підлітками, які вже готувалися до іспитів, мали чітку мету (здебільшого — успішна здача НМТ) і знали, навіщо їм англійська. А тут було по-іншому. Це був її перший досвід проведення занять у межах програми СтудМентор від ГО «Навчай для України», де молодь на волонтерських засадах допомагає школярам з прифронтових регіонів надолужувати знання та навички. Дарина двічі на тиждень по 45 хвилин викладала англійську для невеликих груп дітей — від трьох до шести учнів. 

ГО «Навчай для України» провела розмову з командою ГО «Вшануй» про те, як говорити з дітьми про втрату та формувати культуру пам’яті в освітньому середовищі.

Новий збірник від European Policy Centre «Жінки на війні: голоси з багатьох ліній фронту» об’єднує історії й погляди на життя та дію під час війни — від спротиву й втрат до відновлення й формування майбутнього.

Цей блог про перше у світі у час війни рандомізовано-контрольоване дослідження, проведене ГО «Навчай для України» у партнерстві зі Світовим банком, написала Леліс Дінаре-Діас, економістка-дослідниця у команді з людського розвитку Дослідницької групи з розвитку Світового банку, у співавторстві з Ренатою Лемонс, Джеймсом Ґрешам, Роні Родрігесом-Раміресом та Гаррі А. Патрінос.

Програмна директорка ГО «Навчай для України» Анастасія Донська пропонує подивитися на дослідження, яке доводить конкретними статистичними даними, що підтримка освіти у часи війни є не лише можливою, а й необхідною інвестицією у людський капітал країни.

ГО «Навчай для України» та агенція Fama оприлюднили результати дослідження про те, як повномасштабна війна впливає на психоемоційний стан і навчання підлітків у восьми прифронтових областях: у школах Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей.. Участь у кількісній та якісній частинах взяли понад 3400 підлітків, їхні батьки, учителі та шкільні психологи.

Після чотирьох років повномасштабної війни українська система освіти працює в умовах постійного тиску — безпекового, кадрового й психологічного. Війна не лише загострила хронічні проблеми шкільної системи, а й зробила особливо вразливими тих, хто має забезпечувати її стійкість: учителів і вчительок, особливо на початку професійного шляху. Українські школи сьогодні гостро потребують нових фахівців, але молодь дедалі рідше обирає професію вчителя. Щоб зрозуміти, чому так відбувається, ГО «Навчай для України» у 2025 році ініціювала дослідження, яке провела Vox Populi agency — аби почути молодих людей: що їх мотивує або, навпаки, зупиняє ставати вчителями, і як підтримати тих, хто вже зробив цей вибір.


Я — Юлія Скрипник. Уже 18 років у професії, яку люблю серцем. Працюю в Петропавлівському ліцеї №1 Петропавлівської селищної ради. Живу і працюю на прифронтовій території — за 35–40 кілометрів від зони бойових дій.

Коли Дарина Кіцела вперше вийшла на онлайн-заняття з п’ятикласниками, то відчувала розгубленість. До цього вона працювала з підлітками, які вже готувалися до іспитів, мали чітку мету (здебільшого — успішна здача НМТ) і знали, навіщо їм англійська. А тут було по-іншому. Це був її перший досвід проведення занять у межах програми СтудМентор від ГО «Навчай для України», де молодь на волонтерських засадах допомагає школярам з прифронтових регіонів надолужувати знання та навички. Дарина двічі на тиждень по 45 хвилин викладала англійську для невеликих груп дітей — від трьох до шести учнів. 

ГО «Навчай для України» провела розмову з командою ГО «Вшануй» про те, як говорити з дітьми про втрату та формувати культуру пам’яті в освітньому середовищі.

Для групи школярів із прифронтового Нікополя «золотий квиток» в Освітньому адвент-календарі від ГО «Навчай для України» перетворився на справжню подорож і можливість бодай на кілька днів відчути життя поза постійною небезпекою.