Новини

3,5 мільйона дітей, які народилися за 12 років війни росії проти України — це покоління з унікальним і складним досвідом, яке не має часу чекати на завершення глобальних криз. Ці діти докорінно змінюють запит до освіти: сучасна школа має працювати на випередження, навчаючи стійкості, критичного мислення та здатності творити зміни в умовах невизначеності.

Поки українські діти продовжували навчатися в умовах війни, «Навчай для України» працювала над тим, щоб підтримувати їх сьогодні й водночас будувати сильнішу систему освіти на майбутнє.  У 2025 році ми не лише допомагали дітям надолужувати освітні втрати, підтримували учителів і розвивали нове покоління освітніх лідерів. Ми зробили важливий крок до того, щоб рішення, народжені нашою практикою, працювали на рівні всієї системи освіти.  У річному звіті ми підсумовуємо головні результати цього року, ділимося ключовими досягненнями та окреслюємо пріоритети, які визначатимуть нашу роботу у 2026 році. 

Україна — одна з небагатьох країн у світі, де координацію гуманітарного реагування в освіті було передано від Кластера освіти до відповідних органів державної влади, і перша, яка зробила це в умовах активної повномасштабної війни.

Поки українські діти продовжували навчатися в умовах війни, «Навчай для України» працювала над тим, щоб підтримувати їх сьогодні й водночас будувати сильнішу систему освіти на майбутнє.  У 2025 році ми не лише допомагали дітям надолужувати освітні втрати, підтримували учителів і розвивали нове покоління освітніх лідерів. Ми зробили важливий крок до того, щоб рішення, народжені нашою практикою, працювали на рівні всієї системи освіти.  У річному звіті ми підсумовуємо головні результати цього року, ділимося ключовими досягненнями та окреслюємо пріоритети, які визначатимуть нашу роботу у 2026 році. 

Цей блог про перше у світі у час війни рандомізовано-контрольоване дослідження, проведене ГО «Навчай для України» у партнерстві зі Світовим банком, написала Леліс Дінаре-Діас, економістка-дослідниця у команді з людського розвитку Дослідницької групи з розвитку Світового банку, у співавторстві з Ренатою Лемонс, Джеймсом Ґрешам, Роні Родрігесом-Раміресом та Гаррі А. Патрінос.

Програмна директорка ГО «Навчай для України» Анастасія Донська пропонує подивитися на дослідження, яке доводить конкретними статистичними даними, що підтримка освіти у часи війни є не лише можливою, а й необхідною інвестицією у людський капітал країни.

ГО «Навчай для України» та агенція Fama оприлюднили результати дослідження про те, як повномасштабна війна впливає на психоемоційний стан і навчання підлітків у восьми прифронтових областях: у школах Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей.. Участь у кількісній та якісній частинах взяли понад 3400 підлітків, їхні батьки, учителі та шкільні психологи.

Чи є щось, чого ми й досі не знали про підлітків, які дорослішають, проживаючи найскладніший досвід в житті? Досліджуємо це питання разом з учасниками та наставниками Менторських клубів від ГО «Навчай для України».

«Я Гліб. Мені п’ятнадцять. І згадати життя без війни — це для мене задача з зірочкою. Бо коли все почалося у 2014-му, мені було три. Я ріс, поки навколо мене розгортались історичні події», — починає свою промову під час Премії «Імпульс» Гліб Кубишкін, амбасадор ментального здоровʼя з Харківської гімназії 88. Нижче публікуємо текст промови Гліба, зверненої до дорослих та підлітків.

У прифронтовому Миколаєві шкільні коридори одного із миколаївських ліцеїв попри все живуть своїм звичним ритмом — перерви, сміх, швидкі розмови між уроками. Але останні пів року у цю буденність регулярно додається ще одна тема: тренінги з ментального здоров’я, які проводять самі підлітки для своїх однолітків у межах програми «Імпульс» від ГО «Навчай для України». Сьогодні ми розповідаємо, що робить команда, чому діти вирішили взяти участь у проєкті та що їм найбільше подобається у амбасадорстві.

Я — Юлія Скрипник. Уже 18 років у професії, яку люблю серцем. Працюю в Петропавлівському ліцеї №1 Петропавлівської селищної ради. Живу і працюю на прифронтовій території — за 35–40 кілометрів від зони бойових дій.