Денний табір психосоціальної та освітньої підтримки для дітей «Літня академія» реалізується ГО «Навчай для України» в рамках Грантової програми проєкту «Комплексна підтримка дітей, сімей і громад, які постраждали внаслідок війни», що фінансується Європейським Союзом та реалізується Solidarity Fund PL in Ukraine в рамках Психосоціальної програми PRO_MentalHealth
На другий поверх школи №62 міста Львова забігає зграйка підлітків. Біля дверей класу, міцно притискаючи до грудей стоси роздруківок, стоять трохи зніяковілі вчителі-початківці. Для підлітків це просто ранок понеділка, коли батьки відправили їх у денний табір. А для більшості кандидатів на участь у програмі лідерського розвитку «Навчай» — це перша в житті зустріч із галасливим і абсолютно непередбачуваним класом.
«Навчай» — програма лідерського розвитку через вчителювання, за якою вмотивовані випускники університетів та досвідчені фахівці на один або два роки переїжджають у невеликі міста і села, щоб викладати в місцевих школах і реалізувати власний проєкт у громаді. Аби взяти участь у програмі, кандидати проходять відбір, який складається з 4 етапів. Останній етап відбору — Літній інститут та Літня академія, де кандидати практикують роботу з дітьми. Дізнатися більше про Літній інститут можна у матеріалі: «Як стати вчителем: Літній інститут програми “Навчай”».
Цьогоріч Літній інститут та Літня академія відбуваються у Львові. Директор школи, яка відчинила свої двері для проведення безкоштовного денного табору для дітей, Володимир Перерва, ще кілька років тому так само стояв під дверима кабінету, готуючись провести свій перший у житті урок. Як і 32 кандидати, які тепер практикуватимуть свої навички викладання у стінах цієї школи, Володимир був кандидатом на участь у програмі «Навчай». Тепер він її випускник та очільник освітнього закладу.
Саме під час Літньої академії красиві теорії і методики стикаються з реальністю: з розбитими колінами на перерві, з конфліктами у класі чи небажанням працювати в команді, з несподіваним провокативним питанням із задньої парти.
«Літня академія є ключовим досвідом Літнього інституту. Саме тут ми бачимо кандидатів на участь у програмі “Навчай” у ролі вчителів: як вони будують взаємодію з учнями, організовують навчальний процес, реагують на непередбачувані ситуації та працюють зі зворотним зв’язком. Для нас важливо зрозуміти, чи готова людина навчатися, інтегрувати рекомендації у свою практику та чи збігається її бачення викладання з цінностями й підходами програми. Особливе значення Літня академія має для учасників, які раніше не працювали з дітьми. Цей досвід дає їм можливість вперше спробувати себе у вчителюванні, зрозуміти, чи справді вони бачать себе в цій ролі, а команді — оцінити їхній потенціал і готовність до подальшого розвитку», — зазначає Аліна Опрятова, в.о. керівниці програми «Навчай».
Літня академія — це серце Літнього інституту. Проте головними героями тут є діти, для яких Літня академія є двотижневим денним табором психосоціальної та освітньої підтримки, створеним для того, щоб м’яко повернутися до навчання під час канікул, покращити знання зі шкільних предметів, знайти нових друзів та відновити внутрішній ресурс.
Програма табору розрахована на учнів 5–11 класів, які найбільше потребують підтримки та особливої уваги. Серед учасників табору – діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування; ті, хто втратив батьків чи опікунів унаслідок війни або чиї рідні загинули, захищаючи Україну. Також це діти військовослужбовців і ветеранів, зокрема військовополонених та зниклих безвісти, внутрішньо переміщені особи та діти з багатодітних родин.
Робота з цими школярами зосереджена на відновленні психоемоційного стану та покращенні знань зі шкільних предметів, а ще — на тому, щоб якісно та цікаво провести час разом, полюбити навчатися й відкрити цікаві сторони звичних навчальних предметів. Програма табору включає роботу з навичками комунікації, дослідження емоцій та розвиток стресостійкості, інтерактивні заняття, розвиток лідерського потенціалу через дослідження себе, власного стилю навчання та рефлексію досвіду, а також допомогу у надолуженні освітніх втрат, щоб впевненіше розпочати новий навчальний рік.
Семикласник Мирон сьогодні не просто учень за партою — він скіфський дипломат.
«Ми грали в дипломатів, одні були скіфами, інші — персами, — захопливо ділиться Мирон. — Перси хотіли нас захопити, і ми мали домовлятися. Я провокував персів! Зрештою, вони просто читали з Гугла, а я на ходу придумував».
Мирон охоче згадує уроки англійської з пані Кариною, яка «є тут кожного дня і цікаво викладає». І хоча зовні це виглядає просто як весела гра, саме в такі моменти діти повертають собі інтерес до навчання.
Дев’ятикласниця Софія називає заняття на Літній академії «іншим баченням на ті самі звичні предмети». Для неї Академія стала можливістю надолужити те, що колись здавалося незрозумілим.
«Із занять, які я б хотіла повторити, напевно, історія, бо я її не дуже добре знаю. Але тут матеріал представлений так, що я його опрацювала, як мені б справді хотілося, — каже Софія. — А ще хімія! Ми дізналися, як можна урізноманітнити уроки експериментами і довести на практиці те, що каже вчитель. І на уроках літератури надзвичайно цікаво, бо вона дуже корисна для нас як для українців. І не варто забувати про історію — ми маємо знати і пам’ятати, що було і за що ми воюємо».
Найчастіше ми прагнемо говорити про освітні втрати у площині статистики: у скількох дітей переривається навчання, який обсяг знань вони змушені надолужувати, скільки додаткових годин необхідно для цього виділити. Але тут, у коридорах львівської школи, ці числа мають конкретні обличчя. Це історії учнів, чиє життя докорінно змінилося через вимушений переїзд. Як-от історія восьмикласниці Кароліни, яка приїхала з Маріуполя разом із молодшим братом Кирилом.
«У мене взагалі з оцінками в школі погано — я трошки десь не розумію, — відверто зізнається Кароліна. — Часто хворіла, лежала вдома десь місяць, і тому мені було складно наздогнати шкільну програму. А тут мені стає зрозуміло».
Підлітка згадує, як під час табору вони окислювали залізо на хімії або робили екологічний проєкт на занятті з англійської. Її брат, шестикласник Кирило, тим часом розповідає про інформатику:
«Нам розповідали, як запобігати зламу акаунта і як не натрапити на шахраїв. Якби треба було повторити ще якесь заняття, це була б інформатика».
Якщо запитати дітей, як би вони описали Літню академію одним словом, їхні відповіді зберуться в ідеальну картину того, якою має бути школа. Для Кирила це — «круто». Для Кароліни — «класно». А для Софії — «нові відчуття».
Поки діти проживають ці нові відчуття, відкриваючи для себе світ, де навчання може бути простором для дослідження, кандидати програми «Навчай» складають свій найголовніший іспит цього літа — і вчаться бути вчителями, до яких хочеться повертатися.
Віталій Кічін, вчитель-початківець з міста Новий Буг на Миколаївщині, каже, що цей досвід став для нього справжнім відкриттям. Хоча він уже мав два роки шкільної практики, тут він побачив зовсім інший підхід до взаємодії з дітьми — більш гнучкий та емпатичний.
Попри шалене навантаження, Віталій жартома називає участь у програмі «відпусткою»: каже, що в кінці дня відчуває море емоцій та отримує стільки цінної інформації, що втома відходить на другий план. Вчитель фізики особливо відзначає культуру зворотного зв’язку. Замість критики тут дають конструктивні поради, які допомагають вдосконалити наступний урок.
«У мене був випадок з першим заняттям, яке я сам вважав невдалим, — розповідає Віталій. — Але отримав відгук, пораду від колег, і наступне заняття вийшло вже геть інакшим. Ця історія працює, і це дуже класно».
Для Віталія досвід Літнього інституту став свідченням того, що середовище, де помилку розглядають як зону зростання, може змінювати якість української освіти.
Схожі емоції переживає і Роксолана Микуляк, майбутня викладачка української мови та літератури. Вона каже, що Академія стала для неї надзвичайно емоційно насиченим досвідом, де доводиться постійно балансувати між ролями менторки, менеджерки та вчительки, яка прагне зробити навчання цікавим навіть під час канікул. Роксолана відчуває, що її уроки є відображенням її самої, хоча викладацька робота і вимагає постійного підвищення енергетичного рівня для залучення дітей.
Одним із головних здобутків вона вважає вміння помічати «маленькі перемоги» і привласнювати їх собі. Роксолана розповідає, як їй вдалося побудувати довіру з ученицями:
«Я дослухалася до дітей, коли їм було некомфортно ділитися своєю творчістю публічно в контексті уроку. Я сказала: “Окей, вам необов’язково це робити”. І після цього дві дівчини підійшли до мене після уроку і показали мені свої поезії, які в них вийшли. Цей момент був містком, який привів до того, що вони відчули, що зі мною безпечно».
Також педагогиня навчилася імпровізувати: наприклад, коли хлопець із групи не хотів брати участь у спільній активності, вона запропонувала йому роль «контролера» — і він успішно з цим впорався. Це спонтанне вміння адаптуватися, як каже сама Роксолана, стане для неї важливим професійним інструментом на наступному тижні Академії.
Екватор Літньої академії Два тижні Літньої академії у Львові пролітають як одна мить, але залишають по собі слід, який навряд чи зітреться з пам’яті її учасників. Коли затихне гамір у коридорах школи №62, а роздруковані конспекти та хімічні реактиви будуть складені у коробки, розпочнеться найголовніше — осмислення цього досвіду.
На Літній академії зустрілися дві великі потреби українського сьогодення: потреба дітей у безпеці, прийнятті та розумінні, і потреба нашої освіти в нових, чутливих і сміливих лідерах. Невдовзі кандидати на участь у програмі «Навчай» поїдуть працювати у свої громади, а діти повернуться до звичного ритму, проте цей досвід — бути почутими, зрозумілими і підтриманими — залишиться з ними.
