Результати PISA-2025 показали: попри повномасштабну війну, українським підліткам вдалося втримати навчальні результати приблизно на рівні 2022 року. Проте проблеми залишаються серйозними: залежно від предмета, від 35% до 46% учнів не володіють базовими знаннями й навичками, а розрив між школярами з великих міст і сіл дорівнює приблизно трьом рокам навчання. Водночас більшість підлітків вірить, що здібності можна розвивати, а штучний інтелект вони використовують для навчання частіше, ніж їхні однолітки в країнах ОЕСР.
На початку 2000-х, коли світ стрімко змінювався, здатність просто запам’ятовувати та відтворювати факти втратила колишню цінність. У відповідь на ці зміни Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) започаткувала міжнародне дослідження якості освіти PISA, мета якого — показати, наскільки добре шкільні системи світу готують 15-річних підлітків до реальних життєвих викликів. Цей вік обрано не випадково: у більшості країн саме в цей час завершується обов’язкова базова освіта, і підліток опиняється перед вибором подальшого життєвого шляху. Дослідження оцінює читацьку, математичну й природничо-наукову грамотність, а також щоразу запроваджує інноваційні галузі (як-от уміння навчатися в цифровому середовищі) для вимірювання тих навичок, які критично необхідні в сучасному світі, але які рідко можна знайти у змісті стандартних шкільних програм.
Саме такі дані стали основою Національного звіту за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2025, який 8 вересня у Києві оприлюднили Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) та Міністерство освіти і науки України за підтримки ЮНІСЕФ. Документ підготували аналітики УЦОЯО за підтримки Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Окрім повної версії звіту, було презентовано і його скорочений виклад — «PISA-2025: основні результати та висновки».
Під час презентації звіту очільниця УЦОЯО Тетяна Вакуленко підкреслила, що збір цих даних у нинішніх реаліях — це свідчення високого рівня довіри суспільства до системи оцінювання:
Я дякую особисто кожному і кожній, хто, коли читає новини про результати ЗНО, НМТ чи PISA, намагаються нас підтримати. Тільки завдяки вам ця система живе. Ця система живе через високий рівень довіри. Результати окремих освітніх оцінювань, в сільській, міській місцевостях, співвідношення результатів хлопців до результатів дівчат, добробут, результати НМТ в різних категоріях — це все правильні діалоги і дискусії, і ми маємо спрямовувати всі наші зусилля для змістовного обговорення цих результатів. Ми можемо щорічно дискутувати про те, який може бути формат освітніх оцінювань, вступних, випускових.
І це правильні змістовні діалоги. Поки ми не знецінюємо того, що ми робимо і поки ми знаємо, для чого ми це робимо. Ми це робимо для майбутнього. Ми робимо кожний крок для того, щоб збудувати кращу систему освіти.
Також Тетяна Вакуленко відзначила складність проведення дослідження та виняткові умови, в яких воно відбувалося:
Я б хотіла також подякувати команді — це працівники Українського і регіональних центрів оцінювання якості освіти, це ті педагоги, педагогині, які щодня залучаються до проведення освітніх оцінювань в дуже непростих умовах. PISA 2022 року — це був жовтень, обстріли 24/7. І ми її провели. Дякую за те, що ми це зробили. PISA 2025 року — нам було трохи простіше, тому що ми вже знаємо, як це можна робити, але це теж непросто.
Україна взяла участь у міжнародному дослідженні якості освіти PISA тричі: у 2018, 2022 та 2025 роках. Якщо порівнювати показники України із середніми значеннями країн ОЕСР за всі три цикли (2018 — 2022 — 2025 роки), динаміка має такий вигляд:
Звіт PISA-2025, опублікований у вересні 2026 року, дає обережну надію: вільне падіння результатів, яке ми спостерігали у 2022-му на тлі повномасштабного вторгнення, зупинилося. Система освіти змогла стабілізуватися, але поки не показує ознак цілковитого відновлення. Україна ще не повернулася до своїх показників 2018 року (зокрема, у читацькій грамотності падіння залишається найбільш відчутним), але українське учнівство втримало позиції в математиці та природничих науках. У результаті поточного циклу PISA відставання України від середніх результатів країн ОЕСР також є помітним:
- У математиці відставання становить 32 бали (що еквівалентно приблизно 1,5 року навчання), а 46% учнів не досягають базового рівня;
- У читацькій грамотності відставання сягає 43 балів (еквівалентно приблизно 2 рокам навчання), а 45% учнів залишаються нижче базового рівня;
- У природничих науках відставання становить 34 бали (приблизно 1,5 року навчання), водночас 35% підлітків не подолали базовий поріг.
Одна з проблем, яку досліджує PISA і з якою прицільно працює ГО «Навчай для України» — освітня нерівність між учнями, які навчаються у місті, та учнями, які здобувають освіту в селі. Якщо у 2018 році розрив у освітніх досягненнях між містом і селом складав 2,5 роки навчання, а в 2022-му різко підскочив до 4,5 років, то результати 2025 року фіксують його скорочення до 3 років. Щоправда, дослідники пояснюють: розрив у досягненнях учнів зменшився не тому, що сільські школи зробили ривок уперед, а тому, що погіршилися результати учнів із великих міст (зокрема, з математики відбулося суттєве падіння з 501 до 460 балів).
Стійкість проти виснаження: мотивація українського учнівства Попри те, що академічні результати перебувають під впливом війни та пандемії, анкети PISA-2025 виявили дещо цінне та несподіване: українські підлітки демонструють психологічну стійкість та високий рівень мотивації.
85% українських підлітків почуваються на своєму місці у закладі освіти. Це найвищий показник серед усіх референтних країн, йдеться у звіті. Крім того, 82% дітей легко знаходять друзів у школі. Ці цифри зростають (у 2018 році таких було 78%). В умовах постійних тривог, вимушених переїздів, дистанційного навчання та втрат, школа для підлітків стала місцем, де формується відчуття приналежності до спільноти й відбувається спілкування з однолітками. Саме шкільна спільнота та приналежність до неї створюють потенціал для відновлення освіти.
68% українських школярів поділяють «мислення зростання» — тобто вірять, що інтелект і здібності можна розвивати зусиллями (у середньому по ОЕСР таких 71%). 63% зазначають, що вони допитливі і люблять вивчати щось нове (ОЕСР — 69%), а 54% виявляють наполегливість і докладають додаткових зусиль попри труднощі (ОЕСР — 60%). Понад половина учнів у країні, що протистоїть терору, зберігає прагнення розвиватися, навіть попри те, що показники України дещо нижчі за середні по ОЕСР.
Особливістю PISA-2025 став аналіз того, як сучасні діти використовують технології, зокрема штучний інтелект.
54% українських підлітків використовують чатботи зі штучним інтелектом як допомогу в навчанні щонайменше раз на тиждень. Це суттєво перевищує середній показник по країнах ОЕСР, який становить 46%.
Та головне — те, як діти працюють з помічниками. Учні використовують ШІ для попереднього пошуку інформації (37%), узагальнення текстів (42%) та підготовки власних матеріалів (43%). При цьому 78% підлітків зазначають, що вони критично оцінюють якість створеної штучним інтелектом інформації (проти 63% у середньому в ОЕСР). Діти швидко адаптуються і шукають цифрові інструменти для самодопомоги, хоча це створює нові виклики для освітян — оновлення правил академічної доброчесності.
Україна — молода держава, якій 35 років. Третину цього часу ми захищаємося від військової агресії росії. Поки інші держави десятиліттями розбудовували інфраструктуру та пріоритезували освіту, ми були змушені оборонятися, а тим часом — відходити від радянської освітньої моделі, адаптуючи свої школи до європейської, людиноцентричної та цифрової системи навчання.
В умовах цих викликів українське суспільство робило та продовжує робити усе, аби освіта виконувала свою функцію: була справедливою і розкривала потенціал кожної дитини, незалежно від місця народження та проживання, а останні 12 років — ще й попри те, як сильно на наш поступ впливає війна. Найбільш визначним кроком до цієї справедливості колись стало впровадження зовнішнього незалежного оцінювання. З 2018 року триває реформа Нової української школи.
А ще одним надважливим етапом змін стала участь України у зборі даних про результати навчання українських підлітків, без яких неможливо здійснювати якісні реформи.
Саме тому у 2018 році Україна вперше долучилася до PISA. На той момент, коли дослідження стартувало ще на початку 2000-х (перший цикл відбувся у 2000 році за участю 32 країн), молода українська держава лише вибудовувала власні інституції після десятиліть радянського минулого. До моменту дебюту України у PISA у 2018 році дослідження вже охоплювало понад 70 країн, ставши глобальним стандартом доказової освіти, до якого ми свідомо долучилися, щойно здобули для цього інституційну спроможність.
Коли Україна вперше долучилася до тестування PISA у 2018 році, напередодні пандемії ковіду, участь у дослідженні взяли 5998 учнів із 250 шкіл. З’ясувалося, що 36% українських підлітків не досягли базового (мінімально необхідного для життя) рівня з математики, і близько 26% — з читання та природничих наук.
Наступний цикл тестування PISA проводився навесні у 2022 році. Тестування збіглося з початком повномасштабного вторгнення, тому збір даних відтермінували до осені. Підлітки писали свій тест у жовтні, який запам’ятався українцям початком масованих ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі та першими блекаутами. Через окупацію та активні бойові дії дослідження фізично не могло охопити всю країну — воно проводилося лише в 18 областях, участь взяли 3 876 підлітків зі 164 шкіл. Тоді ж ОЕСР повністю призупинила участь росії у дослідженні PISA. Результати 2022 року зафіксували освітні втрати внаслідок пандемії та війни — показники впали з усіх предметів. 42% учнів не подолали базовий поріг з математики, 41% — з читання, 34% — з природничих наук.
У 2025 році, у своєму третьому циклі дослідження, Україна — єдина країна у світі, яка бере участь у PISA в умовах багаторічної великої війни. Майже 9000 учнів із 298 закладів освіти у 17 областях змогли долучитися до тестування. Головним фокусом цього року стали природничі науки, а також дві інноваційні галузі — здатність навчатися в цифровому середовищі та оцінювання з англійської мови. Результати дослідження 2025 року, презентовані у вересні 2026 року, показали, що насправді статистично значущого зниження результатів не відбулося, а така стабілізація в умовах тривалої війни свідчить про стійкість освітньої системи, хоч не означає її відновлення.
Коли ми аналізуємо динаміку результатів та намагаємося зрозуміти реальний стан речей, надзвичайно важливо зважати на контекст, у якому проводиться дослідження, і саму вибірку, адже за роки повномасштабної війни в Україні змінився склад населення та учнівства через масову еміграцію, внутрішні переміщення та тимчасову окупацію. Окрім того, різниться і територіальне охоплення: у 2018 році дослідження не проводилося на тимчасово окупованих територіях Криму та частини Донецької і Луганської областей, тоді як у 2022 активні бойові дії також унеможливили проведення тестування у Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Харківській та Херсонській областях, у 2025 році до цього списку додалась також Сумська область.
Така різниця у вибірках могла вплинути на загальну картину результатів. Дослідження охоплювало території з різним ступенем безпекових викликів, інтенсивності обстрілів та доступу до очного чи змішаного навчання. Регіони з найскладнішими умовами безпеки та найбільшими руйнуваннями освітньої інфраструктури не ввійшли до вибірки 2022 та 2025 років, тому результати дослідження не відображають повною мірою глибоких освітніх втрат і викликів саме у прифронтових громадах.
За оцінками Світового банку, через переривання навчального процесу нинішнє покоління школярів у світі ризикує втратити близько 17 трильйонів доларів майбутнього заробітку. Для України це також питання національної безпеки. Державі, яка протистоїть агресору, потрібні інженери для складних оборонних систем, фахівці з кібербезпеки, архітектори й аграрії з новітніми технологіями. Шанси на відновлення України напряму залежать від того, чи зможе освіта розкрити потенціал дітей, які успадкують виклики, пов’язані з війною та наслідками пандемії.
Як зазначає доктор педагогічних наук, очільниця навчально-дослідницького відділу ГО «Навчай для України» Тетяна Швець, публікація результатів PISA-2025 повертає суспільну увагу до масштабів освітньої кризи в Україні:
Для команди ГО «Навчай для України» це дослідження особливо важливе, адже ще з 2016 року ми системно працюємо з проблемою освітньої нерівності, а з 2022-го — з освітніми втратами, які якраз і вимірює PISA. Цей міжнародний звіт дає нам важливу макрокартину — показує, де країна перебуває відносно решти світу. Водночас, як доповнення до глобальної оцінки наше завдання, як громадської організації дослідити та зрозуміти процеси і на мікрорівні окремих класів, особливо у прифронтових громадах. Можливість подивитися на освітню ситуацію в країні завдяки дослідженню PISA та наші власні дослідження на місцях дають нам розуміння як ефективно діяти далі і як працювати на місцях з конкретними дітьми та вчителями.
За словами Тетяни Швець, робота з аналізом таких масштабних та впливових досліджень як PISA та практика власних досліджень ГО «Навчай для України» доводять, що дані виконують принципові завдання:
Аналіз даних дозволяє відокремити реальний корінь проблеми від симптомів. За формулюваннями “діти провалили математику”, може стояти зовсім інша проблема. У дослідженні “Освітні втрати в початковій школі в умовах війни” від ГО “Навчай для України”, результати якого будуть оприлюднені вже у вересні на сайті організації, вчителі визнали найскладнішою темою текстові задачі (51% опитаних). Але текстова задача — це передусім навичка смислового читання: здатність розібрати лексику, утримати в голові умову й побудувати логічну модель. Якщо дитина механічно декодує букви, але не розуміє змісту, вона не розв’яже завдання, хоч скільки б годин тренувала обчислення. Точні дані вказують на першопричину освітніх труднощів.
Дані спростовують міфи, які гальмують роботу. Найзручніше пояснити труднощі дітей “залежністю від ґаджетів” або “байдужістю батьків”. Проте результати PISA у 2018, 2022 та 2025 підтверджують, що втрати мають не персональний, а системний характер. Це наслідок повітряних тривог, тривалого онлайну, відключень світла, вимушеного переміщення та дефіциту дорослої підтримки поруч. Це розуміння дозволяє припинити пошук винних і почати адаптувати навчальне середовище.
Дослідницька діяльність у ГО “Навчай для України” передує кожному проєкту. Ми відмовляємося від інтуїтивних рішень: кожен наш проєкт формується на перетині якісних, кількісних та експериментальних даних, — пояснює Тетяна Швець. — Працювати на основі даних — означає поважати час української дитини, яка сьогодні вчиться під звуки тривог, і забезпечити її знаннями, що стануть опорою для всього майбутнього життя.
Національний звіт за підсумками дослідження показує, де українська освіта перебуває зараз і куди має рухатися далі.
Досягнення базового рівня грамотності має стати пріоритетом №1 для освітньої системи України. Нині у кожній із трьох базових галузей — читання, математики та природничих наук — щонайменше третина учнів не досягає мінімально необхідного рівня знань, а 29% підлітків мають труднощі одразу в усіх трьох сферах.
Особливої уваги потребує галузь читання, адже читацька грамотність є фундаментальною і безпосередньо впливає на результати всіх інших дисциплін. Вміння критично оцінювати текст, глибоко розуміти його сенс, чітко інтерпретувати умови завдань та відрізняти факти від маніпуляцій визначає успіх учня не лише на уроках мови, а й під час розв’язання математичних задач чи аналізу природничо-наукових процесів. Коли страждає читання, ланцюговою реакцією ускладнюється навчання у будь-якій іншій сфері.
Якість освіти та успішність учнівства досі значною мірою залежать від соціально-економічних передумов, місця народження або проживання та освітньої траєкторії учнівства. Підлітки з малих населених пунктів системно демонструють нижчі результати через дефіцит ресурсів у закладах освіти, що чітко вказує на потребу в адресній підтримці таких шкіл, учнів та освітян.
На цьому тлі головним фундаментом для відновлення залишається школа як безпечний простір і спільнота. Високий рівень психологічної приналежності, довіри та підтримки з боку вчителів створює унікальний ресурс для ментального відновлення дітей навіть в умовах великої війни. Саме сюди мають бути спрямовані зусилля громадськості.
ГО «Навчай для України» працює на перетині державних викликів, потреб дітей та вчителів. Діяльність організації спрямована і на подолання проблеми освітньої нерівності між містом та селом, і на подолання освітніх втрат і підтримку учнів, які найбільше постраждали від війни. Програма «Освітній суп» допомагає учням на прифронтових територіях безкоштовно надолужувати знання через додаткові заняття, тьюторську та менторську підтримку. Для підтримки вчителів та надання якісних методичних матеріалів організація зокрема створює спеціальні посібники й освітні серіали, які дають педагогам інструменти для роботи з дітьми уже зараз. Окремий напрям роботи організації — проведення досліджень.
