Новини організації

Чи є щось, чого ми й досі не знали про підлітків, які дорослішають, проживаючи найскладніший досвід в житті? Досліджуємо це питання разом з учасниками та наставниками Менторських клубів від ГО «Навчай для України».

«Я Гліб. Мені п’ятнадцять. І згадати життя без війни — це для мене задача з зірочкою. Бо коли все почалося у 2014-му, мені було три. Я ріс, поки навколо мене розгортались історичні події», — починає свою промову під час Премії «Імпульс» Гліб Кубишкін, амбасадор ментального здоровʼя з Харківської гімназії 88. Нижче публікуємо текст промови Гліба, зверненої до дорослих та підлітків.

У Києві відбулася Премія «Імпульс» від ГО «Навчай для України» — підсумкова подія однойменної програми амбасадорів ментального здоров’я підлітків. Вона об’єднала 50 підлітків із прифронтових і постраждалих від війни регіонів, які протягом дев’яти місяців впроваджували у своїх школах ініціативи підтримки, взаємодії та поширення культури турботи про себе серед дітей.

Зізнайтеся, мріяли в дитинстві вчителювати? Розсаджені в ряд іграшки, саморобна указка та передчуття великої магії… У шість років гра у школу відчувалася як  абсолютна суперсила. Біля імпровізованої дошки нас захоплювала  роль лідера, прагнення бачити, як наші «учні» слухають нас,  здатність впливати на світ. Вчителювання стояло в одному ряді з підкоренням космосу чи порятунком життів — це була професія-мрія, заснована на щирій вірі у всемогутність вчителя і бажанні ділитися знаннями.

Громадська організація «Навчай для України» створила офлайн-кампанію для київського метро, спрямовану на популяризацію культури турботи про себе серед підлітків і дорослих. Ініціатива стала продовженням роботи організації над подоланням освітніх втрат, які значно загострилися після початку повномасштабної війни.

У прифронтовому Миколаєві шкільні коридори одного із миколаївських ліцеїв попри все живуть своїм звичним ритмом — перерви, сміх, швидкі розмови між уроками. Але останні пів року у цю буденність регулярно додається ще одна тема: тренінги з ментального здоров’я, які проводять самі підлітки для своїх однолітків у межах програми «Імпульс» від ГО «Навчай для України». Сьогодні ми розповідаємо, що робить команда, чому діти вирішили взяти участь у проєкті та що їм найбільше подобається у амбасадорстві.

Я — Юлія Скрипник. Уже 18 років у професії, яку люблю серцем. Працюю в Петропавлівському ліцеї №1 Петропавлівської селищної ради. Живу і працюю на прифронтовій території — за 35–40 кілометрів від зони бойових дій.

Коли Дарина Кіцела вперше вийшла на онлайн-заняття з п’ятикласниками, то відчувала розгубленість. До цього вона працювала з підлітками, які вже готувалися до іспитів, мали чітку мету (здебільшого — успішна здача НМТ) і знали, навіщо їм англійська. А тут було по-іншому. Це був її перший досвід проведення занять у межах програми СтудМентор від ГО «Навчай для України», де молодь на волонтерських засадах допомагає школярам з прифронтових регіонів надолужувати знання та навички. Дарина двічі на тиждень по 45 хвилин викладала англійську для невеликих груп дітей — від трьох до шести учнів. 

ГО «Навчай для України» провела розмову з командою ГО «Вшануй» про те, як говорити з дітьми про втрату та формувати культуру пам’яті в освітньому середовищі.

Новий збірник від European Policy Centre «Жінки на війні: голоси з багатьох ліній фронту» об’єднує історії й погляди на життя та дію під час війни — від спротиву й втрат до відновлення й формування майбутнього.