Досвід Гребінківського академічного ліцею: чому школа вже кілька років поспіль залучає вчителів через «Навчай»
10 червня, 2026
Автор: ГО «Навчай для України»
Поділитися:
Гребінківський ліцей на Київщині вже кілька років поспіль приймає учасників програми «Навчай». Директорка Юлія розповідає, як вони наважились, чого не очікували — і чому кожного разу подають заявку знову.
Якщо відкрити Гребінки на мапі Google Maps і погортати фотографії, завантажені туди місцевими чи випадковими мандрівниками, перед очима розгорнеться ідилічна картина українського села. Ось розлогі, густо уквітчані сади, ось чиясь корова при дорозі, лелече гніздо на стовпі, викладена бруківкою стежка і силует старого цукрового заводу. І над усім цим — товста лінія траси М05 Київ–Одеса, яка розсікає селище навпіл. Тут, трохи вбік від магістралі, стоїть ліцей із понад сторічною історією.
У кабінеті директорки Гребінківського академічного ліцею Фокіної Юлії Юріївни двері майже не зачиняються. Тут взагалі немає окремого кабінету директорки — Юлія Юріївна ділить кабінет і всі виклики управління ліцеєм із двома своїми заступницями: Оленою Петрівною, яка відповідає за виховну роботу, та Світланою Анатоліївною, що веде навчальну частину.
За спиною пані Юлії — стіна, з якої впевнено дивляться кілька десятків випускників у мантіях. Саме під цими поглядами — сповненими надій та передчуття дорослого життя — три жінки щодня вирішують, як допомогти сільській школі стати місцем, де діти можуть прокласти собі успішний шлях у майбутнє.
У кабінеті пахне кавою, на екрані комп’ютера пані Юлії змінюються кадри з яскравих шкільних святкувань: ось вчителі в жовтому дрес-коді, ось тривимірні декоративні хмари, які розмокли під весняним дощем, а ось — кабінет, де пізньої ночі освітяни строчать випускні мантії для одинадцятикласників. Традиція вдягати дітей у мантії з’явилася ще з дня заснування школи, але цього року випускників аж сто, а комплектів — лише сорок шість.
За роки роботи школа досягла гарних результатів: згуртований колектив, довіра батьків, діти, які навчаються — бо педагоги вимогливі і до себе, і до учнів. Школа жила повним життям, але це не було причиною зупинятися на досягнутому: управлінська команда вирішила рухатися далі. Пані Юлія ділиться:
Ми зрозуміли, що нам треба вводити «молоду кров» у наш «організм». Щоб принесли з собою сучасну енергію. У мене дуже гарний колектив — драйвовий і з багатьма ідеями, мені дуже пощастило з командою. У нас усе добре, але ми хотіли, щоб було ще краще.
Про громадську організацію «Навчай для України» директорка дізналась через розмови у громаді: сусідня школа взяла участь у програмі «Навчай» і залучила до викладання двох вчителів-початківців. Коли у селищі з’являються нові люди, про це дізнаються усі — особливо коли ці люди приїжджають навчати дітей.
«Навчай» — це програма лідерського розвитку через вчителювання. Учасники програми — випускники ЗВО та досвідчені фахівці — на один або два роки переїжджають у невеликі міста та села, щоб викладати в місцевих школах і реалізувати власний проєкт у громаді. Вони приходять, щоб підсилити шкільний колектив, а натомість — здобути досвід соціального впливу та відповідальної роботи, яка формує лідерські компетенції.
Усе побудовано на співпраці: вчителі-початківці генерують ідеї, діляться сучасними підходами, пропонують свіжий погляд, реалізовують проєкти, навчають та навчаються, а шкільний колектив натомість підтримує їх, сприяє реалізації ідей та ділиться з ними своїм досвідом, напрацьованим роками.
За роки існування програми 101 людина стала вчителем/-кою у 54 школах по всій країні, а понад 25 000 дітей отримали педагогів/-инь, які їх надихають. Набір шкіл на участь у програмі «Навчай» триває й у цьому році. Дізнатись більше про умови участі в програмі та заповнити заявку на участь можна за посиланням:
Ми дізнались про цю програму, і одразу знайшли в інтернеті номер телефону пані Олі [ред. Ольга Юрчишин — керівниця напряму співпраці зі школами та громадами ГО «Навчай для України»]. Зателефонували і сказали: нам потрібен вчитель історії. Ми були дуже вмотивовані, зацікавлені, і боялись пропустити терміни. Багато ставили уточнювальних запитань, щоб точно потрапити в проєкт.
Перший вчитель програми «Навчай» у Гребінках — хто він і до чого тут «бурячок в окулярах»?
Літо 2023-го виявилось плідним для ліцею: школа познайомилася з командою ГО «Навчай для України», пройшла відбір на програму «Навчай» та підписала меморандум про співпрацю. Першим учасником програми у Гребінківському академічному ліцеї став Данило Гайдамаха — історик, блогер та громадський активіст.
Данило, як і всі молоді люди — учасники програми «Навчай» — пройшов кілька місяців відбору і підготовки: аплікаційна заявка, предметне тестування, інтерв’ю з фрагментом уроку та шеститижневий літній інститут, де кандидати вчаться викладати на практиці.
Ми знали, що до нас їде відомий блогер. І чесно, ми в серпні навіть зібрали творчу групу, і поставили собі за мету, щоб коли вчитель прийде в сільську школу — йому було цікаво.
Зустріч придумали у форматі квесту. На ресепшині Данила чекав конверт — усередині завдання і відгадка, куди йти далі. Таких конвертів було сім. Останній привів його до кабінету директорки, де команда вже чекала з соком і піцою. Данило приїхав з оператором — і те, що планувалося як тепла зустріч, перетворилося на маленьке кіно.
Він виправдав усе, на що сподівалися. Харизматичний, начитаний, ерудований — Данило швидко знайшов спільну мову з дітьми і закрутив їх навколо себе, — розповідає пані Юлія.
Данило прийшов не лише викладати історію та мистецтво. Одним із завдань учасників програми «Навчай» є реалізація власного проєкту — ініціативи, яка залишиться у громаді після завершення програми.
Пан Данило відразу з першого дня ознайомився з нашими бібліотеками. Його засмутило, що він побачив на поличках книги російських авторів. Тоді ж зрозумів, що треба щось змінювати. Він бачив, що є діти, які люблять читати, є діти, які взагалі не люблять книги — і вирішив їх об’єднати.
Так з’явилась Читамба — читацький фестиваль, де діти обмінювались книгами, писали відгуки і відкривали для себе українських авторів. А символом фестивалю став бурячок в окулярах на ім’я Читамба.
Фото з телеграм-каналу “Читамба!” (@chytamba)
Якби я створювала такий проєкт, я б ніколи не додумалась до бурячка. А Данило це підмітив. У нас в Гребінках є цукровий завод. Це наше дитинство: осінь, навантажені буряками камази. Коли камази розвертаються — буряки падають просто на дорогу. Це і наше дитинство, і сучасні діти це знають. Данило це відчув.
За умовами програми «Навчай» учасники вчителюють у громаді один або два роки. Провівши навчальний рік у Гребінках в ролі вчителя, Данило запланував своє повернення в столицю. Пані Юлія разом зі своїми колегами одразу подала нову заявку на участь у програмі «Навчай»: досвід видався настільки цінним, що відмовлятися від нього не хотілось.
Наступна історія «Навчай» у Гребінках: як учасниця Олена разом з дітьми створювала молодіжний простір та стріт-арт
Наприкінці серпня, коли навчальний рік ще попереду, а літо неохоче відступає, Юлія Юріївна поїхала до Києва — знайомитись із новою учасницею програми «Навчай» та майбутньою вчителькою історії у Гребінківському академічному ліцеї. Директорка готувалась: завантажила на телефон фотографії школи, двору, вчителів — щоб показати, що таке Гребінки.
Серед людей вона вдивлялась у обличчя — і раптом зустрілась поглядом з однією з учасниць «Навчай». За словами Юлії Юріївни, дівчина посміхнулась якось по-особливому, наче все вже знала:
Я її як вперше побачила, відразу написала заступниці: до нас їде сонечко. Бо в неї така була осяйна посмішка. І така й досі.
Олена випередила пані Юлію:
Вона підходить і каже: я вас знаю. Я знаю все про Гребінки, я знаю, де ваша школа. Тобто все те, що я готувалася розповісти — людина вже знала. Рік ще не почався, а вона вже була готова.
Олена виявилась саме такою людиною, якої школа чекала — відкритою до співпраці, готовою ділитись і вчитись одночасно. Юлія Юріївна розповідає:
На педагогічній раді пані Олена презентувала нам з колегами цифрову гру, ділилась кейсами, пропонувала ідеї. Зрештою, її робота — не лише про уроки. Це про спілкування, про життя, про проєктну діяльність. Саме це робить нашу школу живим осередком.
Разом із дітьми Олена взялась створювати те, чого в Гребінках досі не було — комфортний і безпечний молодіжний простір. Адже у громаді молоді просто немає місця, щоб якісно проводити дозвілля. За задумом, тут мали діяти кіно- і читацький клуби, проходити мистецькі виставки та різноманітні майстерки.
Першим етапом проєкту Олени стало дослідження молодіжних просторів. Поїздку до Львова в межах гранту від ГО «Навчай для України» Олена з учнями спланували повністю самостійно. Вони відвідали Український католицький університет, Jam Factory Art Center та Львівський мистецький муніципальний центр, а після повернення взялися за концепцію, презентували ідеї місцевій громаді й владі та знайшли приміщення — стару бібліотеку.
Майже пів року, з березня і по серпень, ми власними силами робили ремонт, наскільки це було можливо, — розповідає Олена. — Після цього була можливість влаштовувати зустрічі для проведення кіновечорів, настільних ігор та майстер-класів. Учасники проєкту в ході роботи покращували свої навички комунікації, роботи в команді, пізнання себе та свого потенціалу.
Водночас Олена разом з учнями працює над ще одним проєктом — стріт-арт літописом Гребінок до 415-річчя селища. На бетонному паркані в центрі з’являться малюнки з ключовими подіями з історії міста — для всіх, хто щодня проходитиме повз і мимоволі зупинятиметься поглядом. Для підготовки організували онлайн-зустріч з українським стріт-арт-художником Гамлетом Зіньківським — хтось почерпнув натхнення, хтось — практичні поради, а учениця Софія, яка мріє стати художницею, зробила ще один крок у потрібному напрямку. Наразі команда якраз створює ескіз, який згодом перенесе на паркан.
Зустріч з українським стріт-арт-художником Гамлетом Зіньківським
Паркан, з яким працюватимуть діти
Два роки Оленчиного вчителювання у Гребінках добігли кінця. За цей час у ліцеї лише переконалися: підліткам насправді неймовірно цікаво створювати щось своє, проєктувати і змінювати простір навколо, якщо поруч є люди, які мають можливість і ресурс цим займатися разом із ними. Пані Юлія вболіває за успіх цих починань і не приховує: те, що робить Олена разом з дітьми, — це саме те, заради чого школа колись ризикнула впустити молодь у свої класи:
Олена об’єднала дітей, вони багато зробили разом. Як керівниця проєкту, вона вклала багато сил — і діти це бачили. Мені дуже хочеться, щоб ці проєкти далі розвивались. Бо, наприклад, такого молодіжного простору в Гребінках досі не було.
«Не самі у боротьбі за майбутнє»: чому ліцей знову заповнює заявку на програму «Навчай»
В Україні закінчився навчальний рік. Цього травня російські війська щільно обстрілювали Київщину безпілотниками, балістичними та крилатими ракетами. У повітрі відчутний аромат квітучої акації і тривоги через невисловлене запитання у кожній родині: яким буде це літо для наших дітей?
Не знаючи, де проведемо наступну ніч — в укритті чи у власному ліжку — наперекір усьому плануємо майбутнє. Пані Юлія разом із колегами заповнює нову заявку на програму «Навчай» — аби наступного навчального року до Гребінківського ліцею приїхала ще одна молода людина, готова навчати, надихати і створювати щось нове разом із дітьми.
У досвіді, який би ніколи не мав трапитися з нами та нашими дітьми, у якому невимовно складно і страшно за своє життя, турбуватися про сотні маленьких доль, — це надзусилля. Але саме цей упертий фокус на дітях, за словами директорки, повертає нам відчуття сенсу.
Співпраця з «Навчай для України» дає нам впевненість, що ми не самі у боротьбі за майбутнє наших дітей, — підсумовує пані Юлія. — Ми разом — і в нас єдина мета.
Сьогодні до цієї спільної мети може приєднатися кожна українська школа. Щоби підсилити команду вмотивованими вчителями-початківцями й дати дітям наставників, які надихають, заповнюйте заявку на участь у програмі «Навчай» від ГО «Навчай для України»:
