3,5 мільйона дітей, які народилися за 12 років війни росії проти України — це покоління з унікальним і складним досвідом, яке не має часу чекати на завершення глобальних криз. Ці діти докорінно змінюють запит до освіти: сучасна школа має працювати на випередження, навчаючи стійкості, критичного мислення та здатності творити зміни в умовах невизначеності.
Водночас Україна, як і весь світ, переживає безпрецедентну освітню кризу: розрив між академічними знаннями та вимогами ринку праці, кадровий голод, низька мотивація учнів, стрімкий технологічний прогрес та наслідки пандемії COVID-19. Війна поглиблює і ускладнює кожен із цих викликів. Тож від того, хто сьогодні стоїть перед дітьми в класі, залежить, чи здобудуть вони досвід стійкості та лідерства, необхідний для відновлення країни.
Місія ГО «Навчай для України» — через якісну освіту розвивати наступні покоління лідерів задля відновлення та сталого розвитку України. Одним із головних інструментів змін є програма лідерського розвитку через вчителювання «Навчай», завдяки якій фахівці з різних сфер і випускники закладів вищої освіти на один-два роки стають вчителями в невеликих громадах. Освітні лідери та лідерки вчаться управляти змінами, ухвалювати рішення в умовах невизначеності та безпосередньо впливати на майбутнє громад.
25 червня у Києві зустрілися ті, хто свідомо обрав шлях «Навчай». Ми зібрали найважливіші тези з цієї зустрічі — про лідерство, справедливість та освіту, яку не лякають зміни.
Подію відкрила керівниця програми «Навчай» Інна Рахмістрюк. У своїй промові вона звернулася до присутніх із закликом присвоїти собі кожне слово подяки, яке звучить від учнів та колег.
«Попри все, що відбувається у нашому житті зараз, попри всі негаразди й виклики, дуже цінно розділяти ці святкові миті разом тут, у цьому теплому колі. Все, що ми робимо, у підсумку — для дітей. Не просто для слів подяки, а для того, що буде відбуватися далі, якими ці діти виростуть. І, можливо, одного дня вони з’являться тут разом з нами вже не як учні, а як учасники програми чи члени нашої команди. Такі історії у нас також є», — зазначила Інна.
Вона наголосила, що місія організації залишається незмінною: ми працюємо для того, аби кожна дитина в Україні могла реалізувати свій потенціал, незалежно від місця народження або проживання. Сьогодні ця робота масштабується на кількох взаємопов’язаних рівнях: безпосередньо з учнями, через підтримку вчителів та розвиток спроможності громад, у співпраці з освітніми лідерами у партнерських школах, а також на системному рівні — через розширення взаємодії з Міністерством освіти і науки України.
Протягом року учасники програми «Навчай» працювали у 20 партнерських школах у чотирьох областях України. Цьогоріч географія програми розширилася: до неї вперше приєдналися заклади освіти з Полтавської області.
Навчальний рік успішно завершили 28 учасників першого та другого років програми, а 14 із них стали цьогорічними випускниками. Решта продовжила свій шлях у програмі. Щоденна робота вчителів у класах охопила понад 5 тисяч учнів. Окрім уроків, разом із дітьми було реалізовано понад 20 проєктів, результати яких презентували на спеціальній виставці під час заходу.
Важливою складовою стали і заняття з надолуження знань, які відвідували понад 800 учнів.
Як зазначила Інна Рахмістрюк, їхній успіх вимірюється не лише академічними показниками, а передусім зміною внутрішнього стану дитини та побудовою довіри у класі:
«Це не лише про те, що “я тепер знаю і вмію, і ось подивіться, як зріс мій бал між початком цих занять і завершенням”, а й про ті відгуки учнів, у яких йдеться: “Мені тепер не страшно помилитися, я готова запитати вчителя чи вчительку, що мені з цим робити, коли я не знаю”»
Окрім досягнень когорти, керівниця «Навчай» підкреслила критичну важливість співпраці:
«Кожна ідея, яка зароджується в голові нашої команди, проходить багато ітерацій і етапів, аби отримати підтримку та підтвердити свою важливість. І коли на нові ідеї чи проєкти відгукуються наші партнери — це завжди надзвичайно цінно»
Програма продовжує підтримувати випускників після завершення їхньої участі — минулого літа семеро з них реалізували власні освітні ініціативи за підтримки організації.
Від імені партнерських закладів освіти виступила Ольга Петровська, директорка Петрівського ліцею Петрівської сільської ради. Ольга Вікторівна розпочала з роздумів про вибір, який кожен освітянин робить щодня з початку повномасштабної війни:
«Ми не обираємо час, у якому жити, ми обираємо, ким бути у цьому часі. Нещодавно я почула фразу: “Я бажаю вам у цьому житті знайти своїх людей”. Для мене вона стала акумуляцією всіх подій. Я розумію, чому ми всі тут. Нас об’єднує одна важлива спільна місія»
У 2023 році, коли педагогів катастрофічно бракувало і ліцей відновлював співпрацю з програмою «Навчай», Ольга Петровська хвилювалась, хто ж з учасників прийде:
«І от прийшли такі класні люди! Люди з шикарними перспективами. І потім ці люди у нас залишилися вчителювати після завершення програми. У 2024 році я знову подавала заявку. А 2024–й рік — це ж купа викликів. Планувати не можеш, конструктивно мислити не завжди можеш, тому що ти ніч не спав… І ти маєш прийти і бути опорою для інших. І от до нас знову приходять прекрасні люди! Тому і тепер, у 2026–му й 2027–му роках, я буду подавати заявку з упевненістю, що команда “Навчай”відбере найкращих. І ці учасники будуть джерелом натхнення для наших дітей і для наших вчителів»
Звертаючись безпосередньо до випускників та учасників програми, пані Ольга з вдячністю підкреслила довгострокову цінність їхньої щоденної праці:
«Іноді ми самі собі боїмося зізнатися, що насправді наш внесок дуже важливий. Коли-небудь, років через 10, а може 15, коли ми будемо дивитися на нову генерацію політиків, науковців, лікарів, нових вчителів, ми зможемо з гордістю сказати: “Це моя школа”»
Однією з центральних подій заходу стала панельна дискусія, яка об’єднала представників різних рівнів освітньої екосистеми України — від учнів до управлінців. Модерувала обговорення Аліна Опрятова, менеджерка набору учасників/-ць програми «Навчай».
Учасники поділилися своїми інсайтами щодо можливостей впливати на освіту з різних перспектив.
Єлизавета Шелестова, випускниця програми «Навчай», прийшла в програму та освіту після завершення факультету міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. Вона мала глобальні амбіції: їй здавалося, що всі проблеми вирішуються конвенціями та домовленостями на висbокому рівні. Проте робота у школі швидко змінила цю оптику.
«Я приходжу у школу, і я не бачу конвенцій, договорів і президентів. Я бачу учнів, бачу колег, односельчан. Головним інсайтом стало наступне: я зрозуміла, що зміни починаються з людей, а не з великих неназваних процесів. І починаються вони не згори донизу, а знизу вгору. Коли ти чуєш своїх учнів і розумієш їхні запити, можна робити справді великі речі»
Для Артема Черненка, учня Єлизавети з Пісківського ліцею «Лідер», поява молодих вчителів у школі стала каталізатором розвитку учнівського самоврядування. За підтримки програми учні змогли реалізувати масштабний профорієнтаційний форум, куди запросили топ-фахівців різних галузей.
«Ми організували і шоу талантів, і дебатний гурток. Але головне — я зрозумів, що тут можна впроваджувати і придумувати майже все, що ти хочеш, і рано чи пізно це можна реалізувати. Це показник того, що ми, як учні, можемо впливати на розвиток нашого середовища»
Віталій Костюк, директор П’ядицького ліцею, наголосив на тому, що без підтримки адміністрації молодий вчитель не зможе реалізувати свій потенціал. Роль директора — не лише знайти фахівця, а й створити для нього комфортні умови та простір для дій.
«Колектив часто інертний, і молодих людей спочатку сприймають обережно. Тому підтримка ключова… Дуже приємно, коли ті, хто в нас побував, хочуть повернутися ще раз. Ми бажаємо всім учасникам, щоб школи, в які ви потрапили, стали місцем, куди хочеться повертатися»
Ірина Романенко, директорка освітнього центру «МрійДій», акцентувала увагу на тому, що сьогодні для шкіл партнерство — це не просто додаткова опція, а необхідна умова розвитку в часи криз.
«Ми помітили закономірність: найбільші успіхи там, де школа відкрита, де школа не боїться змін і довіряє. Де вона може відмовитися від чогось стандартного і спробувати нове. Для нас партнерство — це про спільну відповідальність. А спільна відповідальність — це якісна освіта»
На системному рівні ці зміни підтримує держава. Владислав Штегельський, менеджер проєктів Офісу впровадження НУШ при МОН України, розповів про важливість довіри до вчителів і створення інструментів (на зразок платформи «Вектор»), які дають педагогам реальний вибір у їхньому професійному розвитку.
«Дуже цінно, коли держава підтримує рішення, які народилися саме у громадському секторі, а громадський сектор створює ініціативи, здатні до реального масштабування на рівень усієї країни. Ключова філософія держави сьогодні полягає в тому, що вона довіряє вчителю. Хто має першочергово оцінювати якість навчання і нових освітніх продуктів? Це саме вчитель. Сьогодні у нього є справді велика свобода вибору, але поруч із нею йде і величезна відповідальність. Тому ми сьогодні говоримо про парадигму довіри — коли держава підтримує ініціативи спільнот, закріплює цю свободу вибору та дає вчителю реальні інструменти для розвитку»
Завершуючи дискусію, учасники погодилися: освіта майбутнього неможлива без об’єднання зусиль, де кожен на своєму рівні бере на себе відповідальність за спільний результат.
До спільноти зі словом звернулася Лілія Гриневич — проректорка з науково-педагогічної роботи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, міністерка освіти і науки України у 2016–2019 роках, яка з року в рік підтримує роботу «Навчай для України».
Цього разу пані Лілія звернулася до випускників не лише як експертка, а як людина, чий шлях в освіту свого часу теж став абсолютно несподіваним.
Освітянка зізналася: колись мріяла бути біохіміком і створювати ліки. Проте життєві обставини змусили її піти працювати у школу вихователькою групи продовженого дня. Саме там, серед щоденних дитячих викликів і радощів, вона зрозуміла: освіта — це її «сродна праця».
Лілія Гриневич підкреслила унікальну цінність досвіду учасників програми, які приходять у школи з різних професій:
«Коли ви працюєте у школі, безпосередньо з дітьми, з колегами, з тими всіма викликами — це дає абсолютно іншу оптику, через яку ви потім дивитесь на різноманітні події. Я захоплена вашим вчинком, тому що це вибір — маючи освіту зовсім іншої спеціальності, ухвалити рішення прийти до школи»
Експертка розповіла, як саме занурення в шкільне життя допомагає бачити справжні проблеми і дає поштовх до глобальних реформ. Згадуючи свій досвід управління школою наприкінці 90-х, вона поділилася історією про талановиту випускницю-медалістку, яка не змогла вступити на журналістику через хабарництво. Саме цей біль від спостереження за долею власних учнів став для Лілії Гриневич поштовхом до пошуку рішення, що згодом призвело до створення системи ЗНО в Україні.
«Хтось із вас буде далі працювати у школі, хтось в іншому місці. Доля може вести вас різними рівнями управління. Але не забувайте про ці несправедливості та про ті можливості для покращення, які є сьогодні. Тому що з кожної позиції людина може впливати на освіту»
На завершення Лілія Гриневич подякувала команді «Навчай для України» та всім випускникам за їхнє лідерство служіння. Вона нагадала, що навіть найкращі ідеї (як, наприклад, концепція Нової української школи, що зароджувалася у дискусіях на Майдані) стають реальністю лише тоді, коли об’єднується все суспільство — і ті, хто знає систему зсередини, і ті, хто приносить свіжий погляд ззовні.
«Я вам бажаю зрозуміти і пам’ятати, що належність до спільноти — це величезна цінність. Але будь-яку цінність, як і кохання в родині чи стосунки між людьми, треба плекати. І це плекання відбувається з обох боків. Тож наснаги вам постійного неспокою, який буде допомагати розвиватися і створювати нове»
За доброю традицією, на зустрічі спільноти від імені когорти слово бере випускник або випускниця. Цього року можливість виголосити промову отримала випускниця програми Наталія Демчук.
Два роки тому вона прийшла викладати українську мову та літературу в Головурівський ліцей на Київщині, маючи за плечима журналістський досвід — звичку ставити запитання, підсумовувати та фокусуватися на деталях.
«Я розуміла, що багато чого навчуся, але не думала, що настільки багато, — зізналася Наталія, звертаючись до зали. — Я зрозуміла, що клас із 15 дітей — це 15 світів, до яких треба знайти ключик. Навчилася, що позакласний проєкт буде успішним тільки тоді, коли діти самі захочуть розказати власну історію, а не просто виконати завдання»
Найбільшим інсайтом цих двох років для випускниці стало усвідомлення того, що всі шкільні предмети насправді є лише інструментами для досягнення однієї великої мети:
«Поки філологи шукали сенси в класиці, історики вчили дітей розуміти контекст свого часу. Вчителі англійської давали їм голос на глобальній арені. А вчителі STEM показували, як з’являється і виростає щось значно більше. Ми вивчали різне, але мета була спільна — навчити дітей мислити вільно та самостійно»
Звертаючись до випускників та випускниць, Наталія нагадала, що ці два роки були сповнені цінного досвіду, а разом із тим — втоми, повітряних тривог та складних компромісів з обставинами, які часом виявлялися сильнішими. Наталія згадала тих, хто з різних причин не зміг дійти до фінішу програми, наголосивши, що когорта — це не лише ті, хто сьогодні тримає в руках дипломи, а кожен, хто розділяв із ними перші труднощі та відкриття.
«Ми впоралися не тому, що кожен тягнув цей шлях наодинці, а тому, що проходили його разом», — підкреслила вона.
Наостанок Наталія нагадала про спільні цінності, які об’єднали випускників із самого початку:
«Якщо є щось, що я хочу залишити після себе — це не методичка чи план уроку. Це переконання, що кожна дитина в Україні повинна мати можливість реалізувати свій потенціал, незалежно від місця народження чи проживання. Два роки у громадах залишили в нас усіх впевненість: ми вміємо долати труднощі. І робити ми це маємо разом»
Завершальною подією зустрічі стало вручення TFU Impact Award — нагороди для випускників та випускниць, чиї ініціативи сприяють змінам та подоланню нерівності в освіті. Цьогоріч до вручення відзнаки запросили Ярополка Тимківа, програмного директора фундації «Множина». Він підкреслив, що партнерство з програмою «Навчай» ґрунтується на спільних цінностях.
«Місія нашої фундації — зрощувати та розвивати авторів свого життя, відповідальних і проактивних людей. Дуже приємно бути партнером “Навчай для України”, оскільки в нас повністю збігаються цінності — ми віримо в силу освіти та лідерства»
Лауреатом премії став Володимир Перерва, наймолодший директор школи у Львові. Володимир очолив один із найстаріших закладів міста, який сьогодні став майданчиком для змін.
Серед найважливіших нововведень у школі — запровадження мотиваційної системи «Щасливчики», де за кожну «дванадцятку» діти отримують наліпки, які згодом обмінюють на подарунки від партнерів. Також школа відмовилася від традиційних назв класів (А, Б, В), надавши учням свободу обирати літери самостійно, щоб уникнути стереотипів, що від букви класу залежить, чи сильне там викладання.
Серед інших ініціатив — перехід на кабінетну систему навчання, дні навчання поза школою та запровадження шахів як обов’язкового предмета з з 5-го по 8-й клас. Проте, за словами Володимира, всі ці зміни неможливі без одного ключового елемента — комунікації.
«Ми дуже багато говоримо неформально з вчителями — на роботі, у поїздках, будь-де. Бо якщо ці люди не захочуть робити те, що придумали в моїй голові, то це біда. Якщо я не захочу почути те, що хочуть зробити вони — це теж біда», — підкреслив директор.
Володимир Перерва переконаний: школа має бути місцем для гумору, довіри до учнівських ініціатив та відкритості до співпраці.
«Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є. Бо іншого не буде дано», — так завершив свій виступ Володимир, підкреслюючи, що зміни в освіті можливі вже сьогодні, якщо не боятися брати відповідальність і шукати однодумців.
Вже зараз ГО «Навчай для України» проводить підготовку нової когорти учасників програми «Навчай», які увійдуть в шкільні класи у 2026–2027 навчальному році.
.
Досвід програми «Навчай» базується на моделі колективного лідерства. Ми переконані: масштабні освітні зміни не будуються зусиллями одинаків. Це складний, багаторівневий процес, у якому кожен — вчитель, директор школи, випускник, партнер, представник громади та учень — є рівноправним учасником. Саме такий підхід, де кожен бере на себе відповідальність за спільний результат, створює стійку екосистему, здатну протистояти викликам часу.
Як слушно зауважила Лілія Гриневич, приналежність до такої спільноти — це величезна цінність, яку, подібно до кохання, потрібно постійно плекати. А Наталія Демчук нагадала випускникам: навіть якщо попереду у кожного з них різні дороги, їх назавжди об’єднала впевненість, що разом вони здатні долати найскладніші виклики.
Фінальне слово Володимира Перерви — «Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є» — стало закликом до кожного, хто мріє трансформувати українську школу: діяти потрібно не завтра, а сьогодні, не чекаючи ідеальних умов, а створюючи їх власноруч.
Випускники «Навчай» залишають програму, але не покидають свою місію й залишаються частиною спільноти. Адже, як довів цей випуск, справжнє лідерство — це лідерство служіння, яке триває рівно стільки, скільки в нас вистачає неспокою, любові до дітей та віри у справедливість.
