Цей блог про перше у світі у час війни рандомізовано-контрольоване дослідження, проведене ГО «Навчай для України» у партнерстві зі Світовим банком, написала Леліс Дінаре-Діас, економістка-дослідниця у команді з людського розвитку Дослідницької групи з розвитку Світового банку, у співавторстві з Ренатою Лемонс, Джеймсом Ґрешам, Роні Родрігесом-Раміресом та Гаррі А. Патрінос.
Основні наукові інтереси Леліс — економіка розвитку та економіка освіти з фокусом на питання насильства та злочинності. Вона застосовує експериментальні методи для вивчення впливу інтервенцій, заснованих на психологічних підходах, на показники ментального здоров’я. Має дослідницькі проєкти в Сальвадорі, Гватемалі, Гондурасі, Мексиці, Ямайці, Перу та Еквадорі, здобула ступінь Ph.D. та магістерський ступінь з економіки в Pontificia Universidad Católica de Chile, а ступінь бакалавра з економіки — в ESEN у Сальвадорі, країні, де вона народилася й виросла.
Війни руйнують інфраструктуру та інституції, але їхня найглибша ціна часто вимірюється втратою людського капіталу. Освітні системи стають одними з перших жертв конфлікту: школи знищуються, родини змушені залишати свої домівки, втрачаючи доступ до навчання та інших послуг. Водночас уряди переорієнтовують фінансування освіти на військові чи надзвичайні потреби, через що інвестиції в освіту скорочуються саме тоді, коли діти потребують їх найбільше.
Під час вторгнення Росії в Україну державні витрати на освіту скоротилися з 17% загальних видатків у 2021 році до лише 7% у 2023 році, тоді як від 2 900 до 3 500 шкіл були пошкоджені або зруйновані. До кінця 2022 року лише 30% закладів середньої освіти могли повноцінно працювати офлайн, 34% повністю перейшли в онлайн-формат, а 36% запровадили змішане навчання. Попри ці адаптації, українські учні зазнали значних освітніх втрат. У 2022 році українські школярі отримали 428 балів із читання та 441 бал із математики за результатами оцінювання PISA — значно нижче середніх показників країн ОЕСР.
Недоінвестування в освіту та інші соціальні послуги під час війни часто сприймається як неминуче.
Ризик руйнування інфраструктури, перебоїв у наданні послуг і переміщення населення ускладнює їхнє надання, а віддача від таких інвестицій здається невизначеною. У результаті існує обмежена кількість експериментальних досліджень програм, впроваджених під час конфліктів, які можуть пом’якшити негативний вплив війни на людський капітал.
У нашій нещодавній робочій статті ми досліджуємо онлайн-програму репетиторства як приклад освітньої інвестиції, яку можна реалізовувати під час війни. Хоча програми репетиторства довели свою ефективність у мирний час (Nickow et al., 2023; Gortazar et al., 2024; Carlana and LaFerrara, 2025), залишається незрозумілим, чи зберігаються ключові чинники їхнього впливу в умовах війни.
По-перше, логістичні труднощі — зокрема відключення електроенергії та часті переміщення — можуть ускладнювати участь. Водночас внутрішня мотивація учнів надолужити втрачене навчання може підтримувати високий рівень залученості навіть у складних умовах. По-друге, механізми, через які працює репетиторство, можуть діяти інакше під час війни. Наприклад, структурована взаємодія з однолітками може водночас забезпечувати емоційну підтримку й сприяти навчанню, але також передавати стрес або створювати відволікання. По-третє, ширший контекст може модифікувати вплив програми: психологічне навантаження через війну може знижувати здатність учнів зосереджуватися та обмежувати можливості батьків підтримувати навчання дітей.
Громадська організація «Навчай для України» реалізувала онлайн-програму репетиторства у форматі трьох послідовних експериментів із початку 2023 до середини 2024 року, кожен тривалістю шість тижнів.
Програма передбачала заняття в малих групах із математики та української мови по три години на тиждень і щоразу адаптувалася до контексту: перший етап, запущений під час зимових блекаутів, зосереджувався на базовому надолуженні знань; другий — запровадив діагностичні інструменти для формування груп за рівнем підготовки та кращої підтримки викладачів; третій — інтегрував психосоціальну підтримку через вправи, засновані на підходах, чутливих до травми, у відповідь на зростання потреб учнів у сфері ментального здоров’я.
