Володимир Перерва — випускник когорти 2021-2023, директор середньої загальноосвітньої школи №62 м. Львова. Вчитель історії, а раніше ведучий програм та редактор проекту на «Суспільне Львів». У 2021 році став учасником програми «Навчай» і почав викладати у Калинівському академічному ліцеї на Київщині.
Протягом участі у програмі розвивав учнівське самоврядування Калинівської громади, організував виїзний дебатний турнір для учнів громади у м.Львів, а згодом — всередині громади. Після завершення участі у програмі «Навчай» у 2023 році став директором «Центру дитячо-юнацького розвитку» Калинівської селищної ради, а в 2024 році — директором середньої загальноосвітньої школи №62 м.Львова.
Протягом 2024-2025 року Володимир створив проєкт «Говорити не можна мовчати», що полягав у наданні менторської підтримки для учнів 9-11 класів його школи. Після проєкту, ті учні, які мали менторів, стали наставниками для одного учня або учениці 5-8 класів. Крім того, школа під керівництвом Володимира взяла участь у проекті з надолуження освітніх втрат «Tutoring Catch-Up Centres: Overcoming Learning Losses in Emergencies».
Своєю історією любові до вчителювання Володя:
Моя історія любові до вчителювання пов’язана з телебаченням, адже був такий момент, що я багато почав знімати про освіту.
Було літо, я чомусь задумався: а може, суто для себе, спробувати себе у вчителюванні? Знайшов вакансію у 66-му ліцеї, сконтактував з директоркою і зʼясував, що необхідно сьогодні ж прийти на співбесіду. В той же день я написав заяву.
Зрідка я повертався до роботи на телебаченні. Часто приходив туди з купою зошитів, з контурними картами. Вся студія разом зі мною перевіряла ці зошити. Вони також були частиною мого вчителювання. Таким чином я ще рік працював на телебаченні, а потім в моєму житті з’явилася програма від ГО «Навчай для України».
Про досвід участі у програмі «Навчай»:
Я не був готовий поїхати зі Львова.
Однак я все ж заповнив анкету просто для того, щоб спробувати. Я не був впевнений, що готовий прийняти це рішення. Але пройшов всі етапи, а потім нас запросили на два тижні до Харкова на офлайн-навчання. Я поїхав, і після того мав прийняти кінцеве рішення.
Я вертаюсь назад до Львова, в мене якраз передефірний час, тобто я вже на гримі. Мені приходить сповіщення від ГО «Навчай для України». Я відкриваю його і мені кажуть, що вас відібрано. Пишуть мені населений пункт, куди я їду.
Вже почав збирати речі, коли мені зателефонувала директорка Калинівського ліцею і каже: «Я хочу дати вам класне керівництво в 10 класі». Я погодився.
Мені було дуже комфортно. На випуск вони мені подарували великий пазл, схожий на куб. Цей кубик-рубик складався з наших спільних фотографій і на них писали якісь різні мої фразочки.
Я вважаю, що класний керівник — це людина, яка готова приділяти дітям час. На уроках — це одне, але коли ти проводиш з ними час і в поза уроками, вони до тебе підходять, діляться своїми переживаннями — це зовсім інше. Кожна дитина в моєму класі – це був окремий всесвіт, окрема історія. Я страшне люблю тих дітей, це для мене дуже-дуже особливі люди.
Про призначення директором:
20 серпня мене призначили директором Центру дитячо-юнацького розвитку. Такі заклади працюють геть інакше, там акцент на таланти дітей. З часом я адаптувався, але паралельно моніторив, чи є конкурси на посаду директорів у Львові. Так я побачив конкурс на посаду директора 62-ї школи і я вирішив спробувати.
Я взяв відпустку на роботі, поїхав до Львова, подав свої документи. Згодом їду ще раз вже для самої участі у конкурсі. Складається він з трьох частин: перша — тестові завдання на знання Закону, друге — ситуаційне завдання, і наступний етап — презентація перспективного плану розвитку. Мені вдалось виграти конкурс.
Ти можеш сам ініціювати зміни, а можеш допомагати іншим їх робити.
Вчитель — це не лише той, хто повинен сухо подати знання. Вчитель — це той,
хто має зробити так, щоб дитина хотіла взяти ті знання. Це дуже важливо, щоб вчителі розуміли, що ми не ретранслятори інформації підручника.
