У березні програмна директорка громадської організацій «Навчай для України» Анастасія Донська взяла участь у панельній дискусії під час Humanitarian Networks and Partnerships Week 2026 — одного з найбільших світових майданчиків для обговорення гуманітарної співпраці.
Подія, організована Програмою розвитку ООН, ПРООН (англ. United Nations Development Programme) разом із партнерами в Женеві, об’єднує представників урядів, агенцій ООН, громадських організацій, академічної спільноти та бізнесу для обміну досвідом і пошуку рішень для кризових контекстів. У 2026 році HNPW проходив онлайн 2–6 березня, а також у гібридному форматі 10–12 березня.
Анастасія долучилася до панелі Sustaining Coordination Beyond Cluster Deactivation: Practical Actions for Locally Led Cluster (укр. «Підтримка координації після завершення роботи кластерів: практичні кроки для локально керованих кластерів»), присвяченої тому, як гуманітарні координаційні механізми можуть переходити до сильнішого національного лідерства після поступового завершення роботи міжнародних кластерів.
Наразі Анастасія Донська є співголовою Тематичної робочої групи «Освіта в надзвичайних ситуаціях», представляючи національні громадські організації разом із Міністерством освіти і науки України та міжнародною гуманітарною організацією Save the Children.
Під час виступу вона поділилася досвідом України щодо переходу від міжнародної системи освітніх кластерів до національно керованої моделі координації у сфері освіти.
Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну освітній кластер відігравав важливу роль у координації гуманітарної відповіді в освіті. До нього долучилося понад 100 організацій, які працювали з наслідками масового переміщення дітей, руйнуванням шкіл і психологічними викликами.
«З початку повномасштабного вторгнення в Україну освітній кластер був надзвичайно активним. До нього долучилися понад 100 учасників — національні та міжнародні громадські організації. Через війну мільйони дітей були переміщені, ми всі зіткнулися зі значним психологічним навантаженням і масовими перебоями в роботі шкіл. Саме цими викликами займався освітній кластер, відіграючи критичну роль у координації гуманітарної відповіді та забезпеченні того, щоб освіта залишалася пріоритетом у ширшому контексті реагування на надзвичайні ситуації».
Водночас постало питання, як зробити цю систему більш стійкою та інтегрованою в національну освітню політику. Анастасія ділиться:
«Ми постійно стикалися з питанням: як передати гуманітарну координацію в межі державної системи України, враховуючи, що національна освітня система є доволі сильною».
Щоб забезпечити перехід до національної моделі координації, у 2025 році разом із Міністерством освіти і науки було запущено процес трансформації кластерної системи. Анастасія Донська зазначила:
«У березні 2025 року ми розпочали процес переходу (transition) і разом із Міністерством освіти і науки створили окрему робочу групу, яка супроводжує цей перехід».
У результаті було створено тематичну робочу групу «Освіта в надзвичайних ситуаціях» у межах Секторальної робочої групи при Міністерстві, яка об’єднує представників міжнародних і національних громадських організацій. Її метою є синхронізація гуманітарних активностей громадського сектору з пріоритетами і стратегією Міністерства, вироблення спільних засад роботи в освіті під час війни.
«Наразі до цієї структури входять 37 учасників: 8 міжнародних громадських організацій, 8 національних громадських організацій та 21 представник секторальної робочої групи».
Одним із ключових принципів нової структури стала модель співлідерства, яка передбачає спільне управління з боку уряду, міжнародних і національних організацій.
«Однією з ключових ідей архітектури координації в освіті в надзвичайних ситуаціях є модель співлідерства. Вона передбачає участь Міністерства освіти і науки України, міжнародної організації Save the Children (Врятуймо дітей) та громадської організації «Навчай для України».
ГО «Навчай для України» стала співголовою робочої групи від національних громадських організацій після відкритого відбору серед партнерів кластеру.
6 листопада 2025 року відбулася зустріч-відкриття тематичної робочої групи «Освіта в надзвичайних ситуаціях». Окремо 27 листопада група ОНС провела тематичну зустріч, присвячену саме заходам з надолуження освітніх втрат. Робоча група спільно з ЮНІСЕФ підготувала адвокаційну заяву з підтримки освіти після складного зимового періоду, оскільки зараз в Україні відбуваються значні перебої в освіті через відключення електроенергії та порушення роботи критичної інфраструктури. Анастасія наголосила:
«Нам потрібно спільно звертатися до міжнародної спільноти та донорів. І тут критично важливою є наша експертиза, яку мають різні актори в межах одного сектору. Для нас – громадської організації «Навчай для України» – координація стала інструментом не лише обміну інформацією, а й ухвалення рішень і забезпечення підзвітності».
Анастасія наголосила, що національні організації мають важливу перевагу — вони працюють безпосередньо з громадами та краще розуміють потреби дітей і вчителів.
«Передусім, ми безпосередньо працюємо “в полі” — максимально близько до наших бенефіціарів, забезпечуючи підтримку освіти в надзвичайних ситуаціях. Водночас важливо, що ми можемо акумулювати цей досвід і передавати його в систему — тим, хто ухвалює рішення та координує реагування на кризу. Станом на зараз “Навчай для України” є єдиною національною організацією, представленою в секторальній робочій групі».
Однак участь у великих координаційних механізмах може бути складною через обмежені ресурси та фінансування:
«Через брак фінансування іншим національним організаціям складно долучатися до такої роботи та підтримувати її на належному рівні».
Наразі «Навчай для України» є єдиною національною організацією у секторній робочій групі, що також створює певні виклики:
«Бути єдиною національною організацією в такій великій секторальній робочій групі — це також виклик, адже важливо бути почутими та мати реальний голос у процесах ухвалення рішень. Як національна організація, ми можемо діяти гнучко — швидко ухвалювати рішення і оперативно працювати в полі. Але коли йдеться про політичні або системні рішення, їх ухвалення може займати значно більше часу. Тому в умовах надзвичайної ситуації система не завжди є достатньо гнучкою, щоб відповідати на нові виклики».
У своєму висновку Анастасія підкреслила, що локалізація гуманітарної допомоги — це не лише передача повноважень, а довгостроковий процес побудови партнерства.
«Локалізація — це інструмент, який дозволяє забезпечити сильну та контекстуалізовану підтримку освіти в надзвичайних ситуаціях».
Для сталого результату необхідні інституційні інвестиції та підтримка з боку міжнародних партнерів. Анастасія наголошує:
«Цей процес потребує значних інституційних інвестицій і залучення міжнародної експертизи на структурному рівні».
Український досвід показує, що посилення національного лідерства може зробити гуманітарну координацію ефективнішою:
«Якщо нам вдається перейти до сильнішого національного лідерства в гуманітарній координації, це може дати значно кращий результат. Кожен перехід потребує довіри, партнерства та сталої підтримки з боку міжнародної спільноти — за що ми щиро вдячні».
