Після чотирьох років повномасштабної війни українська система освіти працює в умовах постійного тиску — безпекового, кадрового й психологічного. Війна не лише загострила хронічні проблеми шкільної системи, а й зробила особливо вразливими тих, хто має забезпечувати її стійкість: учителів і вчительок, особливо на початку професійного шляху.
Українські школи сьогодні гостро потребують нових фахівців, але молодь дедалі рідше обирає професію вчителя. Щоб зрозуміти, чому так відбувається, ГО «Навчай для України» у 2025 році ініціювала дослідження, яке провела Vox Populi agency — аби почути молодих людей: що їх мотивує або, навпаки, зупиняє ставати вчителями, і як підтримати тих, хто вже зробив цей вибір.
Далі у тексті – 5 ключових знахідок дослідження «Можливості та потенціал вчительської професії очима студентів/-ок і вчителів/-ок
з досвідом до 5 років».
У межах дослідження ми зосередилися на тому, що спонукає молодь обирати вчительську професію або, навпаки, відштовхує від цього вибору. Ми дослідили:
- як сприймають професію вчителя і які критерії вважають визначальними для її привабливості;
- як суспільство ставиться до вчителів і вчительок;
- які фактори мотивують або демотивують обирати вчителювання як кар’єрний шлях;
- хто частіше ухвалює рішення працювати в школі, з яких причин і якими міркуваннями керується під час цього вибору.
Учасники/-ці дослідження
Дослідження провели із застосуванням комбінованої методології, що поєднує кількісні та якісні методи. У межах онлайн-опитувань участь узяли понад 1 100 респондентів і респонденток — студенти/-ки педагогічних і непедагогічних спеціальностей, а також учителі й учительки з досвідом роботи в школі до п’яти років.
Для глибшого розуміння мотивацій, бар’єрів і ставлення до вчительської професії провели 4 фокус-групові дискусії зі студентами/-ками та молодими педагогами/-ками з різним досвідом роботи. Загалом у фокус-групах взяли участь 30 осіб.
Зібрали для вас 5 ключових знахідок дослідження нижче. Ще 6 – читайте за цими посиланнями:
Інна Рахмістрюк, керівниця програми «Навчай», ГО «Навчай для України»:
«Вибір професії вчителя сьогодні — це вибір на користь людей і майбутнього. Українські вчителі/-ки щодня підтримують дітей у надзвичайно складних умовах, допомагають їм навчатися, зберігати допитливість і віру в себе. Сьогодні українські школи гостро потребують нових кадрів, але все менше людей обирають цю професію. Ми ініціювали це дослідження, щоб отримати глибше розуміння мотивації, потреб та очікувань студентів/-ток і педагогів/-инь, які лише входять у професію».
Серед студентів/-ок педагогічних спеціальностей найбільшим кар’єрним орієнтиром є прагнення бути щасливими (66%), що випереджає баланс між роботою та особистим життям (57%), високий заробіток і користь для суспільства (по 46%).
У студентів/-ок непедагогічних спеціальностей картина подібна, однак фінансова мотивація виражена сильніше (65% проти 46%).
Ті, хто планує працювати вчителем/-кою, рідше ставлять заробіток на перше місце, натомість частіше згадують суспільну користь та роль прикладу.
92% педагогів/-инь вказали підвищення зарплати як ключову умову для покращення продуктивності.
Лише 21% студентів і студенток педагогічних спеціальностей вважають, що вчителі мають гідний рівень оплати праці. Натомість 54% прямо заявили, що твердження про те, що «вчитель отримує гідну заробітну плату» не відповідає дійсності.
Згідно з кількісними даними,
37% студентів/-ок педагогічних спеціальностей розглядають школу як місце для довгострокової кар’єри, тоді як
45% бачать у ній тимчасовий етап.
Студентка педагогічної спеціальності ділиться:
«Я планувала б [працювати вчителькою], але не у звичайній школі, а, можливо, у якійсь спеціалізованій чи приватній. Тому що якщо в державній, то я не хочу. Там це ніхто не оцінить, ніколи в житті, і цього я б не хотіла. Ну, можливо, я б розглядала ще репетиторство, але це, напевно, не як основну роботу. Ну, а якщо мої нерви не витримують саме бути педагогом, то, можливо, дійсно, теж якимось редактором чи копірайтером… Мені, в принципі, це цікаво. Навіть у ЗМІ, можливо, колись піти… Поки не вирішила».
71% назвали роботу з учнями головним фактором утримання в професії, тоді як перспективи розвитку згадали лише 20%.
Підтримку під час адаптації вчителі/-ки найчастіше отримували з боку адміністрації школи (70% дали високу оцінку), наставників (69%) та колег (66%).
У фокус-групах учасники/-ці зауважували, що дружня атмосфера, готовність досвідчених колег допомогти та взаємний обмін знаннями знімають стрес перших місяців роботи й компенсують низьку зарплату чи інші складнощі. Водночас поодинокі випадки формального наставництва або конфліктного колективу ставали серйозним демотиватором і навіть причиною звільнення на старті кар’єри.
Інна Рахмістрюк, керівниця програми «Навчай» ГО «Навчай для України» зазначає:
«Результати говорять нам про необхідність вироблення більш ефективних підходів до підтримки вчителів на ранніх етапах кар’єри, розвитку наставництва й підвищення престижу педагогічної праці».
Розуміння реальних потреб молодих учителів дозволяє ГО «Навчай для України» зосередитися на практичній підтримці тих, хто лише входить у професію:
- Пілотна програма «Учительство вчительству: основи супервізії та менторської підтримки» покликана посилити культуру наставництва у школах. У межах програми 50 досвідчених учителів і вчительок проходять навчання з менторства, супервізії та підтримки колег, які тільки починають свій професійний шлях. Програма допомагає опанувати інструменти емоційної підтримки, конструктивного зворотного зв’язку та супроводу в складних професійних ситуаціях.
- Паралельно ми розвиваємо доступні формати підтримки для тих, хто лише починає працювати в школі. На платформі Дія.Освіта доступний освітній серіал «Класний виклик: початок учителювання» від ГО «Навчай для України». Він пояснює ключові виклики старту професійного шляху — від роботи з класом і взаємодії з батьками до збереження мотивації, управління навантаженням і розвитку власної педагогічної траєкторії.
- Дослідження Vox Populi agency «Війна та освіта: два роки повномасштабного вторгнення» (2024) засвідчило зростання навантаження на педагогів/-инь, психологічну виснаженість учителів/-ьок і учнів та учениць, нерівність доступу до якісної освіти та посилення відтоку кадрів зі шкільної системи. Учителі/-ки відчувають брак підтримки в перші роки роботи, бюрократичний тиск, нестачу довіри в шкільному середовищі.
- Понад 60% українських учителів/-ьок відчувають пригнічений настрій або втрачають інтерес до щоденних справ, згідно з результатами дослідження «Психоемоційна і психосоціальна підтримка в освіті України під час війни». Вигорання посилюється через обмежену підтримку з боку колег, нестачу знань про самодопомогу та відсутність формалізованої системи психологічного супервізування.
- Згідно з дослідженням «Вчителі України: кадровий потенціал»: ГО «Освіторія» (2024), майже кожна друга вакансія в школах лишається незаповненою, а випускники/-ці педагогічних університетів масово уникають роботи за фахом.
Дослідження, програма «Учительство вчительству» та освітній серіал «Класний виклик» ГО «Навчай для України» реалізує у межах багаторічної програми стійкості 2024-2026 (MYRP) та фінансується Education Cannot Wait (ECW), глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерства освіти і науки України.
