Початкова школа дає дитині інструменти для пізнання світу й навчання впродовж життя. Спершу школярі вчаться читати, а згодом, у середній та старшій школі, — читають, щоб вчитись.
Якщо учні не опановують читання з розумінням у молодших класах, це неминуче призводить до труднощів у вивченні математики та природничих дисциплін.
Нове дослідження «Освітні втрати в початковій школі в умовах війни» від ГО «Навчай для України» показує масштаб цього виклику: 46% опитаних учителів початкових класів фіксують у дітей критичні труднощі з читанням і розумінням тексту, а 51% зазначають, що учні не можуть самостійно розв’язувати текстові задачі з математики. Без уміння читати, розуміти прочитане й працювати з інформацією дитині дедалі складніше опановувати будь-який інший предмет.
Причина цих втрат — зовсім не в тому, що діти не хочуть навчатися. Освітні втрати формуються в умовах хронічного стресу від війни (81,1%), відключень світла (64,4%) та перерваного навчання. Саме тому подолання освітніх втрат у початковій школі не можна відкладати: із кожним роком прогалини накопичуються і впливають на усі сфери навчання.
Щоб допомогти вчителям та учням надолужити знання та запобігти накопиченню прогалин, ГО «Навчай для України» розширює свою діяльність на 2–4 класи. Про те, чому гейміфікація навчання та психологічна підтримка безсилі без комплексного підходу та як саме працюватиме нова тьюторингова модель надолуження знань у 2–4 класах — у нашому матеріалі.
Близько восьмої ранку авто Катерини Тимченко зупиняється біля школи у Вишневому на Київщині. До першого уроку залишається п’ять хвилин, але небо над Київщиною вже розриває сигнал повітряної тривоги. Катерина разом із донькою-першокласницею Ліною залишаються в салоні машини. Упродовж години вони чекають відбою, аби нарешті зайти до класу. Вчителька встигає провести рівно пів уроку — діти беруться за літеру «А», як сирена лунає знову. Першачків розводять по домівках, і на цьому шкільний день, що ледь розпочався, безповоротно закінчується.
Катерина — проєктна менеджерка ГО «Навчай для України», експертка в галузі початкової освіти. Як мама, вона змушена насамперед дбати про базову психологічну адаптацію дитини до самої ідеї школи:
«Я не очікую за цей рік великого академічного поступу, — зізнається Катерина. — Важливо, щоб донька зрозуміла, що таке школа. Щоб вона розібралася, навіщо це їй потрібно».
Проте як фахова освітянка вона категорично застерігає від спроб надмірно спростити початкову школу, зводячи її виключно до дозвілля, розваг та соціалізації:
«Роль початкової школи дуже недооцінена, насправді тут надзвичайно потужна академічна частина, — наголошує вона. — Саме тут закладаються основи основ: діти вчаться вчитися. Базові навички письма, читання, перші знання про природу — усе це формується зараз. Потім у них просто не буде часу глибоко в це занурюватися. Тому так важливо, щоб діти мали змогу здобути цей фундамент».
Роками команда ГО «Навчай для України» досліджувала й надолужувала освітні втрати у середній та старшій школі. Однак затяжний характер повномасштабної війни змусив звернути навчально-дослідницьку оптику організації на тих, чий старт у школі припав на ескалацію війни, і чиї інструменти пізнання світу формуються просто зараз.
Саме з дослідження «Освітні втрати в початковій школі в умовах війни» виростає новий напрям роботи ГО «Навчай для України» — перший, що системно охоплює початкову школу.
«Ми запускаємо тьюторингові заняття з надолуження освітніх втрат для учнів початкової школи. Це особливо важливий вік, адже саме зараз формуються базові навички — передусім читання та рахування. Якщо дитина не опановує їх на достатньому рівні, далі їй значно складніше засвоювати інформацію, навчатися й розвиватися, — зазначає Анастасія Донська, програмна директорка ГО “Навчай для України”. — Масштаб проблеми освітніх втрат ми вже бачимо на рівні всієї країни. За результатами PISA-2025, близько 45% українських 15-річних учнів у регіонах, охоплених дослідженням, не досягають базового рівня читацької грамотності, а близько 46% — базового рівня з математики. Для нас це ще один аргумент, чому працювати з освітніми втратами потрібно значно раніше — ще в початковій школі, коли формуються фундаментальні навички для подальшого навчання».
Особливо гостро, зауважує Анастасія Донська, ця проблема стоїть у прифронтових громадах. Тому заняття з надолуження знань стартують для дітей, які змушені навчатися онлайн поблизу лінії розмежування. Для команди цей напрям роботи — спосіб докластися до збереження людського капіталу країни.
«Наш пріоритет в роботі — кожна дитина в Україні має вміти читати і рахувати, — підсумовує Анастасія Донська. — Незалежно від того, де вона народилася, де живе і в яких умовах сьогодні навчається, вона повинна мати можливість розкрити свій потенціал».
В основі аналітичного звіту лежить досвід 90 учителів початкових класів, ще 24 педагоги долучилися до глибинних фокус-груп. Понад 55% цих фахівців працюють у прифронтових та найбільш постраждалих регіонах, причому більшість із них має понад 20 років педагогічного стажу.
Майже половина опитаних педагогів — 46% — називає найбільшою проблемою читання з розумінням.
«Бачу ключову проблему — нерозуміння прочитаного, — ділиться вчителька на одній із фокус-груп. — Діти читають, щоб прочитати букви або слова… але не зрозуміти зміст».
Увесь ресурс дитини йде на розпізнавання тексту: дитина дивиться в книжку і впізнає букви, старанно складає їх у склади, слова і речення. Однак учні не утримують в голові зміст написаного, не розуміють лексику, не можуть переказати, поставити запитання, відрізнити факт від думки. Читання не виконує функцію інструмента навчання. Однією з проблем вчителі називають нестачу українськомовного середовища поза школою — діти часто не розуміють лексики, і вчителю доводиться витрачати урок на пояснення окремих слів.
Як пояснює Ольга Казакова, експертка з досліджень навчально-дослідницького відділу ГО «Навчай для України», читання з розумінням потребує безперервності двох процесів: у межах одного речення дитина має зв’язувати нові слова з уже прочитаними, а впродовж тижнів і місяців — регулярно вправлятися. Тривоги та блекаути порушують обидва процеси, але різними шляхами. Повернення до завдання вимагає додаткового часу та навантажує робочу пам’ять. Окрім цього, повторювані тривоги й блекаути постійно скорочують практику: якщо заняття обривається, дитина втрачає частину спільного читання та роз’яснень.
«Коли дитина читає, вона ніби веде нитку крізь текст, яка вплітається в розуміння загальної картини, — пояснює Ольга Казакова. — Кожне нове слово прив’язується до того, що вже відоме. Повітряна тривога змушує відкласти нитку й подбати про безпеку. Повернувшись, дитина має знову знайти місце зупинки, пригадати, яка нитка куди веде і як це вплітається у загальний візерунок. Якщо заняття постійно обриваються, малечі банально не вистачає часу вправлятися в читанні, що неминуче позначається на якості “полотна”».
Додатковим фактором стає і формат дистанційного навчання. Як засвідчив Звіт про результати загальнодержавного моніторингу якості початкової освіти (УЦОЯО, 2025), ключове значення має не сам факт онлайн-формату, а те, як саме він організований: учні, які часто отримували завдання для самостійного опрацювання без належних пояснень учителя, демонстрували суттєво нижчі результати з читання. Найважливішим залишається те, чи має дитина змогу читати разом з учителем, ставити запитання й отримувати зворотний зв’язок у реальному часі.
Невміння читати ускладнює навчання в усіх інших дисциплінах. Понад 51% учителів зазначають, що в математиці найбільшою перешкодою є текстові задачі.
«Вони не розуміють задач, які читають, тому що багато слів навіть не знають… кожну задачу виводиш на екран з малюночками», — каже ще одна учасниця дослідження.
Діти мають найбільші труднощі не з таблицею множення — дії з числами турбують лише чверть опитаних вчителів. Саме розуміння тексту є проблемою: діти не можуть витягнути з умов дані, вибудувати послідовність дій чи просто збагнути, чого від них хочуть. Окремою перешкодою стає геометрія: складно уявляти форми та будувати фігури.
Дослідження також пояснює природу освітніх втрат у початковій школі та спростовує міф про «поколіннєву непідготовленість», проблеми з мотивацією та гаджетами. Навчання — це процес, який вимагає внутрішньої стабільності, безпеки, сформованої саморегуляції та сталого режиму дня. Вчителі пояснюють освітні втрати хронічним стресом і постійним відчуттям небезпеки — на це вказують 81,1% опитаних. 64,4% педагогів назвали проблемою відключення світла, ще 57,8% — онлайн-навчання.
«У першому та другому класах було змішане навчання — тиждень ми в школі, тиждень вдома… то світла немає, то інтернету немає, і діти вдома майже нічого не робили», — ділиться реаліями роботи учасниця фокус-групи.
Масштаб проблеми видно й на прикладі школи, де тепер навчається донька Катерини. Через проблеми з укриттям, з двох тисяч учнів школи фізично на уроки на початку вересня ходили лише два малокомплектні спеціальні класи — це близько 15 дітей. Решта була змушена вчитися дистанційно.
«У нас був тиждень умовного онлайну, — пригадує Катерина. — Коли зранку йде повітряна тривога, урок не може проводитися. Для першачків онлайн практично означає відсутність доступу до освіти».
В умовах, коли школа фізично не може забезпечити безперервного навчання, відповідальність за організацію освітнього процесу лягає на родини. У дослідженні серед причин втрат фігурує низька залученість батьків (41,1%). Проте освітяни пояснюють це не байдужістю, а обставинами, у яких опинилися батьки: вимушеним переміщенням, втратою доходу, виснажливим побутом у блекаути.
«Деякі батьки з однієї роботи на іншу переходять, переселенці, і не встигають допомогти дитині з навчанням», — кажуть педагоги.
«Два дні я приїжджаю додому о десятій ранку, ми закінчуємо навчальний день і донька просто бігає біля мене, — зізнається Катерина. — Розумію, що кожного дня маю самостійно з нею писати й рахувати. Окрім того, що зазвичай роблять батьки у будь-якому класі, я з нею маю вчити ще й те, що вони могли б пройти в школі. У них цю можливість забирає росія».
Ольга Казакова також пояснює принципову різницю між освітніми втратами у різному віці. У середній та старшій школі прогалини здебільшого стосуються предметного змісту — пропущений параграф з історії можна надолужити пізніше. Натомість у початковій школі дитина ще не стільки накопичує факти, скільки здобуває самі інструменти для їхнього засвоєння:
«Несформована тема з біології — це прогалина в біології, але недостатньо розвинене читання — це прогалина майже у кожному предметі. Якщо у другому класі дитина витрачає увесь свій ресурс лише на те, аби розшифрувати слова, то у п’ятому їй доведеться одночасно читати умову, тримати її в пам’яті, застосовувати правило й перевіряти себе. Початковий дефіцит читання згодом перетворюється на те, що ми звикли називати відставанням у математиці, труднощами з природничими науками чи банальною неуважністю».
Саме тому команда «Навчай для України» вважає раннє втручання критично необхідним — воно здатне зупинити процес накопичення прогалин. Ольга пояснює, що, окрім проблем з академічною успішністю, дефіцит знань неминуче обростає вторинними наслідками — через постійний досвід невдач на уроках підліток згодом починає уникати складних завдань, зневірюється у власних силах і втрачає мотивацію. Пізнє втручання змушене боротися вже не лише з академічною прогалиною, а й з поведінковим опором.
Окрім цього, найбільш вразливими є діти з низьким соціально-економічним статусом, тому раннє втручання саме з боку школи допоможе вирівняти їхні шанси на отримання якісної освіти.
Сьогодні левова частка роботи з подолання освітніх втрат тримається суто на ентузіазмі вчителів. Педагоги самостійно ділять дітей на групи, залишають на індивідуальні заняття після уроків і працюють у кілька змін.
Водночас вчителі кажуть, що яскраві інтерактивні ігри або збільшення кількості годин не здатні вирішити проблему, якщо не сформована читацька компетенція. Цифрові платформи та ігрові формати створені як надбудова. Вони передбачають, що дитина уже здатна швидко прочитати умову і зрозуміти правила гри. Так само не працюють стандартні підручники, написані для мирного часу — вони враховують, що діти приходять у школу з певними сформованими компетенціями після дитсадка, тоді як сьогодні цього фундаменту часто немає.
На думку фахівців навчально-дослідницького відділу ГО «Навчай для України», системне надолуження освітніх втрат у початковій школі має спиратися на діагностично керовану тьюторингову модель. З тьюторинговим підходом організація працює ще з 2022 року, а його високу ефективність раніше підтвердило спільне дослідження ГО «Навчай для України» та Світового банку.
Модель, запропонована для роботи з освітніми втратами у початковій школі, передбачає такі кроки:
- Регулярна і коротка діагностика. Перевірка мікронавичок (читання з розумінням, словниковий запас, розуміння величин) має відбуватися кожні 6–8 тижнів.
- Групування за прогалиною. Дітей об’єднують у малі групи (2–5 учнів) за конкретною потребою: наприклад, для відпрацювання переказу тексту чи роботи з таблицею множення.
- Інтеграція читання в інші предмети. Текстову задачу потрібно розбирати насамперед як текст: з’ясовувати, хто діє, що відомо, і лише потім переходити до математичних формул.
- Психосоціальна підтримка у тандемі із навчальною інтервенцією. Стабілізація емоційного стану створює умови для навчання, а освітні втрати долаються через регулярну, діагностично точну й добре структуровану практику.
У фокусі роботи організації — відновлення ключових інструментів пізнання: читацької та математичної компетентності.
Програма «Тьюторський підхід у надолуженні освітніх втрат у початковій школі: 2–4 класи» побудована так, аби дати вчителю повний цикл роботи з дитиною під час війни. Педагоги вчитимуться проводити точкову діагностику, застосовувати формувальне оцінювання, будувати індивідуальні освітні маршрути й використовувати гейміфікацію та сторітелінг. Окремий фокус програми — допомогти вчителям спланувати діяльність так, щоб зберегти власний ресурс.
На початку вересня вже відбулося навчання тренерів, а 26–27 вересня відбудуться перші тренінги безпосередньо для вчителів 2–4 класів. Після завершення тренінгів ГО «Навчай для України» надаватиме супервізійний супровід учителям, які розпочнуть роботу з дітьми. Пілотна хвиля програми стартує у жовтні для дітей з Дніпропетровської, Донецької, Луганської та Запорізької областей. Діти навчатимуться онлайн упродовж 8,5 тижнів.
Це відповідь на виклик, який сьогодні є спільним для всієї країни. Діти навчаються в темпі мирного життя в умовах, коли освітній процес перестав бути безперервним. Особливо гостро невідповідність темпу навчання до створених умов відчувається в прифронтових регіонах, де повітряні тривоги охоплюють від 60% до понад 80% робочого часу.
Ознайомитися з текстом дослідження «Освітні втрати в початковій школі в умовах війни» від ГО «Навчай для України» можна за посиланням:
Дослідницька робота є основою для розробки програм ГО «Навчай для України», що працює на перетині державних викликів, потреб дітей та вчителів. Діяльність організації спрямована на надолуження освітніх втрат, підтримку учнів, які найбільше постраждали від війни, та подолання освітньої нерівності між містом і селом. Програма «Освітній суп» допомагає дітям на прифронтових територіях безкоштовно надолужувати знання через додаткові заняття за методологією тьюторингу. Аби підтримати учительство та забезпечити його якісними методичними матеріалами для роботи з дітьми вже сьогодні, організація розробляє спеціальні посібники й освітні серіали.
Фото ілюстративні. Автори фото: Костянтин та Влада Ліберови
