Пані Анна (всі імена у матеріалі змінені з міркувань безпеки — прим. ред.) очолює один із херсонських загальноосвітніх навчально-виховних комплексів міста. За освітою – вчителька англійської мови. Вона пережила перші місяці окупації Херсона, звідки згодом змогла виїхати і продовжити роботу вже на підконтрольній Україні території.
«Нашим дітям — та і не лише дітям, а й усім учасникам освітнього процесу не вистачає, ось цього спілкування за межами занять», — розповідає Анна. Бракує також психологічної підтримки, розвитку стійкості та інших м’яких навичок. Майже половина дітей у закладі, за словами Анни, — це внутрішньо переміщені діти або ж ті, хто наразі перебуває за кордоном.
«Серед дітей ВПО ми помітили таку тенденцію: навіть якщо раніше вони не мали проблем із комунікацією у звичному форматі офлайн-навчання, то при зміні місця перебування вони цю проблему вже мають. Їм важко пристосовуватись у новому середовищі та знаходити собі друзів».
Для того, щоб подолати цю проблему, у закладі, який очолює Анна, проводять додаткові зустрічі поза уроками, де діти спілкуються між собою. Педагоги вигадують різні формати як для класів окремо, так і для паралелей. Школярів активно залучають до самоврядування та допомагають долати комунікативні бар’єри.
Вчителі пояснюють дітям, що педагоги — такі ж, як вони, і теж змушені зараз знаходити нових друзів, тільки серед дорослих: «Я завжди говорю про те, що я зараз живу в селі. І ось тут у мене гарна природа, але в мене немає друзів, тому що я весь час за комп’ютером — мені просто немає коли спілкуватись. Діти, коли це чують від мене та інших вчителів, розуміють, що у дорослих — ті самі проблеми».
Пані Анна очолила заклад освіти вже після початку повномасштабного вторгнення, тож тренінги, які проводилися для вчителів у межах проєкту, стали місцем, де вони з вчителями змогли вперше познайомитися вживу, обійнятися та поспілкуватися.
Батьки підтверджують, що діти із задоволенням відвідували додаткові заняття. І хоча за тривалістю вони такі самі, як і звичайні уроки – 45 хвилин, але саме під час їх відвідування діти отримували безпечний простір для помилок, жартів, чесності та навчання. Завдяки підтримці Європейського Союзу учні школи мали можливість покращити свої знання з англійської та української мов, математики, історії, фізики та хімії.
«По-перше, заняття відрізняються за формою від звичайних занять, до яких учні звикли. По-друге, за такі заняття не ставили оцінки, а по-третє – не було домашнього завдання. Якщо немає домашнього завдання, то відповідно немає зайвого навантаження на дітей – вони завжди це позитивно сприймають».
У Херсоні після онлайн-навчання часів пандемії коронавірусу з 24 лютого 2022 року настав час призупинення освітнього процесу саме з початком окупації Херсонщини. Анна наголошує: «Враховуючи те, що ми працюємо з дітьми з початку війни в дистанційному форматі, то перше, на що б я хотіла зауважити із потреб, — це психологічна підтримка учнів. Стабілізація психологічного стану стає все важливішою».
У прифронтових регіонах України освітні втрати набули карколомних масштабів через масові руйнування та пошкодження навчальних закладів внаслідок бойових дій, постійні обстріли та локальні блекаути. За словами заступниці Міністра освіти і науки України Надії Кузьмичової найбільше постраждали школи в Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Київській, Херсонській, Миколаївській, Луганській, Сумській, Чернігівській областях та у Києві. У 2024 році, попри спроби відновлення освітньої інфраструктури, зокрема облаштування укриттів у школах, навчальний процес залишається викликом через безпекову ситуацію у регіонах.
Проєкт фінансується Європейським Союзом. Висловлені погляди та думки належать лише автору (авторам) і не обовʼязково відображають погляди Європейського Союзу, який не може нести за них відповідальності.
