Для тисяч українських учнів через війну навчання перетворилося на постійне пристосування до нових умов — хтось неодноразово змінював школи через вимушені переїзди, хтось втратив мотивацію після довгих періодів дистанційного навчання, а дехто й досі шукає можливості надолужити прогалини у знаннях після затяжних тривог. Для дітей шансом наздогнати пропущене стає лише можливість додаткового працювати з матеріалом самостійно або ж з репетиторами поза школою.
У школі на Одещині вчителька української мови та літератури Наталя Ясишена допомагає своїм учням надолужити знання та навички в межах проєкту ГО “Навчай для України” “Тьюторські catch-up центри: подолання освітніх втрат в умовах надзвичайних ситуацій”, що реалізується за сприяння Норвезької ради у справах біженців (NRC) в Україні та за фінансової підтримки Норвегії.
Для пані Наталії ці заняття стали можливістю підтримати дітей у навчанні та простором живого спілкування — місцем, де учні можуть бути почутими, проявити ініціативу й навчитися взаємодіяти після довгого періоду ізоляції.
Пані Наталя наголошує: надолуження знань — це не лише про додаткові заняття, а насамперед про підтримку та увагу до кожної дитини. Вона ділиться власним досвідом, як застосовувати тьюторський підхід у школі, щоб допомагати учням відновлювати не лише навчальні прогалини, а й навички спілкування, співпраці й віру у власні можливості.
Для тисяч українських учнів через війну навчання перетворилося на постійне пристосування до нових умов — хтось неодноразово змінював школи через вимушені переїзди, хтось втратив мотивацію після довгих періодів дистанційного навчання, а дехто й досі шукає можливості надолужити прогалини у знаннях після затяжних тривог. Для дітей шансом наздогнати пропущене стає лише можливість додаткового працювати з матеріалом самостійно або ж з репетиторами поза школою.
У школі на Одещині вчителька української мови та літератури Наталя Ясишена допомагає своїм учням надолужити знання та навички в межах проєкту ГО “Навчай для України” “Тьюторські catch-up центри: подолання освітніх втрат в умовах надзвичайних ситуацій”, що реалізується за сприяння Норвезької ради у справах біженців (NRC) в Україні та за фінансової підтримки Норвегії.
Для пані Наталії ці заняття стали можливістю підтримати дітей у навчанні та простором живого спілкування — місцем, де учні можуть бути почутими, проявити ініціативу й навчитися взаємодіяти після довгого періоду ізоляції.
Пані Наталя наголошує: надолуження знань — це не лише про додаткові заняття, а насамперед про підтримку та увагу до кожної дитини. Вона ділиться власним досвідом, як застосовувати тьюторський підхід у школі, щоб допомагати учням відновлювати не лише навчальні прогалини, а й навички спілкування, співпраці й віру у власні можливості.
Під час тьюторських занять. Фото надане Наталею Ясишеною
На заняттях створюють середовище довіри, де кожна дитина відчуває себе важливою.
“У межах звичайного уроку, де учнів суттєво більше, це зробити значно складніше, — каже пані Наталія. — А тут ми маємо змогу побачити кожного, підтримати, допомогти, і це показує чудові результати не лише в поліпшенні знань з предмета, а й у налагодженні взаємодії між учнями, між мною й дітьми“.
Вчителька зазначає, що це впливає й на відвідуваність занять із надолуження освітніх втрат, навіть попри те, що відбуваються вони в позаурочний час і не є обов’язковими для дітей. Кількість учнів на заняттях є стабільно високою — усі дев’ятеро дітей приходять регулярно, із самого початку осінньої хвилі проєкту. Лише один раз ця статистика змінювалася — й то тільки через погодні умови, тому що була дуже сильна злива в суботу — прийшли тільки три дитини.
“Вони дуже звикли одне до одного завдяки цим заняттям. Хоч діти з різних класів — сьомого А і сьомого Б — тепер вони дружать, підтримують одне одного. У нас навіть є традиція чаювання: вони самі обирають на першій чи на другій перерві, роблять собі чай, заздалегідь приносять смаколики й мене пригощають, а я пекла їм пиріг“, — ділиться пані Наталя.
Такий невимушений формат допомагає створити довірливу атмосферу й утримати увагу навіть у складних темах. “Іноді я бачу, що діти втомлені чи напружені, — пояснює вчителька. — Тоді ми більше часу приділяємо тьюторським годинам, розмовам, підтримці. План є, але головне — це діти, їхній стан та потреби“.
Під час занять пані Наталя активно використовує інтерактивні вправи та короткі руханки, які допомагають дітям зберігати концентрацію й енергію. Каже, що ці інструменти особливо корисні в роботі з учнями, яким складно довго всидіти на одному місці.
“Є в мене один хлопчик, дуже активний. Якось каже: «Я неуважний». А я відповідаю, жартуючи — та ні, у нас у всіх бувають моменти, коли важко зосередитися. Тому просто додаємо більше руху, щоб переключитися”, — усміхається вчителька.
На початку кожного заняття я використовую “криголами” — вправи, що допомагають розрядити атмосферу й налаштуватися на роботу: “На початку уроку діти часто обирають щось сонне — котика, який хоче спати, або сердитого героя. А наприкінці заняття все навпаки: усміхнені, активні, з енергією. Видно, як під кінець змінюється їхній настрій і стан”.
“Багато матеріалів з Better Learning Programme, розробленої Норвезькою радою у справах біженців (NRC), я просто роздруковую й роздаю дітям. Є такі моменти, коли після обстрілів вони приходять до школи засмучені, розгублені. І тоді кілька хвилин приділяємо вправам із цих роздруківок — говоримо про страх, про те, що боятися нормально, як шукати безпечне місце, як можемо підтримати одне одного. Ці матеріали допомагають підтримувати дітей у стресових ситуаціях і працювати з їхніми емоціями”, — ділиться педагогиня.
Досвід, отриманий під час проєкту та тренінгів, пані Наталя планує активно використовувати й надалі. Найбільше, каже, її надихають ігрові завдання з посібників, які допомагають створювати не лише довірливу атмосферу, а й водночас ефективно закріплювати матеріал.
“Криголами — це моя перша знахідка. Окрім них, діти дуже чекають на інтерактивні ігри, особливо ті, що ми використовуємо на платформі Wordwall з посібників ГО «Навчай для України». Вони вже знають, що наприкінці заняття буде гра, і кожен хоче вийти, показати свої знання. Це працює як закріплення матеріалу, ми робимо своєрідний підсумок за темою”, — розповідає вчителька.
Вона додає, що посібники, які учителі та вчительки отримали в межах проєкту, значно спрощують підготовку до уроків: “У нас часто просто бракує часу, щоб самостійно шукати якісний матеріал. А тут усе зібрано — вправи, тести, ігри. Я просто відкриваю тему, сканую завдання й одразу використовую на уроці. Це дуже зручно. На занятті з літератури більше беру матеріал з фасилітаційного посібника, підбираю якісь інтерактивні завдання. Тоді як на занятті з української мови я працюю саме з предметним посібником“.
До слова, доступ до посібників для надолуження знань та навичок з 6 предметів для 5-11 класів можна отримати безплатно на сайті організації за цим посиланням.
Найбільше запам’яталося пані Наталі виконання вправи про мрії, яку вона використовувала під час тьюторської години. Мета цієї вправи — навчитися визначати найвищі пріоритети, бо не все, що хочуть діти, є мріями. У виборі та поведінці простежуються цінності дітей, вона розвиває емпатію. Під час заняття діти мали записати на чотирьох аркушах свої чотири мрії, а потім поступово “відкладати” їх — ніби залишаючи щось зайве в подорожі, де у валізі обмаль місця.
“Перші дві мрії діти залишили легко, а от із третьою й четвертою було складніше. Другу мрію залишаємо, бо там в літаку не вистачає місця, а третю ми мали лишити ще на кордоні. І коли ми дійшли до моменту, коли потрібно взяти з собою лише одну, вони вже не могли це зробити без емоцій. Один хлопчик сказав: «Я мрію полетіти в Дубай, але не бачив тата три роки. Тому цю мрію залишаю, щоб побачити його». А одна дівчинка, яка бере участь у співочих конкурсах, сказала, що залишає свою мрію стати співачкою, аби всі діти, які втратили будинки, могли повернутися додому”, — ділиться вчителька.
За словами пані Наталії, це заняття стало моментом щирості, який торкнувся всіх.
“Вправа про мрії сформувала для мене таке враження, що я навіть коли прийшла додому, цілий день не могла прийти до тями. Бо за цими словами — глибина, яку не очікуєш від дітей 12 років. Жодної мрії про телефони, гаджети чи айфони. Усі — про близьких, про мир, про дім. Такі вправи відкривають не тільки дітей, а й стають відкриттям для нас, учителів — допомагають побачити, наскільки діти глибокі, чуйні, здатні співпереживати. До речі, у дівчинки, яка мріяла, щоб всі повернулися у свій дім, з власним житлом все гаразд. Однак на занятті були ті діти, які через війну залишилися без будинку. Я думаю, що їм дуже важливо було теж чути, що їх підтримують їх однолітки. Тому на таких заняттях досягається не однолінійна ціль, бо поки одна дитина вчиться співпереживати, допомагати, інша дитина відчуває підтримку”.
Приклади таких вправ можна знайти у фасилітаційних матеріалах від ГО “Навчай для України” за цим посиланням.
“Діти абсолютно різні. Але, на мій погляд, кожен на цих заняттях знайшов те, що шукав, — розповідає вчителька. — Хтось хотів підтягнути знання з української мови, щоб почуватися впевненіше на уроках. Хтось приходить, щоб більше поспілкуватися з однолітками, і він це отримує“.
Вона згадує хлопчика Дмитра — активного, енергійного, якого раніше було складно втримати на уроці. “Тепер він застосовує знання, отримані на додаткових заняттях у проєкті, під час уроків. Вони дали йому можливість усвідомити себе більш успішним і впевненим і як результат, на уроках він став більш зосередженим“, — каже вчителька.
Інша учениця після одного із занять підійшла й сказала: “Я ніколи не знала, що таке інтроверт. Мені завжди здавалося, що я не така, як інші, а виявилося — просто інша за типом темпераменту”.
Такі зміни, вважає вчителька, — найкраще свідчення ефективності тьюторського підходу. “Хтось приходить, щоб поспілкуватися, і отримує це. Хтось вчиться емпатії. Це дуже важливо“.
“Після тренінгу від громадської організації «Навчай для України» всі вчителі/-ки були вражені. І говорили між собою, що саме такою має бути підтримка й навчання для освітян — не лише про знання, а й про внутрішній спокій, впевненість“, — ділиться вчителька.
Вона радить колегам почати з методичних матеріалів, які пропонує ГО “Навчай для України”: “Там дуже багато готових завдань, кожен знайде те, що йому ближче“. Але не менш важливими вважає ігри, руханки, “криголами” — вправи, що допомагають створити довіру й теплу атмосферу в класі. Детальніше ознайомитися з тьюторськими підходами та прикладами таких матеріалів для роботи з учнями можна в освітньому серіалі на платформі Дія.Освіта “Тьюторинг у школі“.
“Я щиро порадила б кожному/-ій вчителю/-ці пройти таке навчання, — каже педагогиня. — Для мене це важливий досвід, який не просто дає інструменти, а змінює підхід до дітей і до себе. Я дуже рада, що потрапила в проєкт «Тьюторські кетч-ап центри» від ГО «Навчай для України»”.
