Команда амбасадорів ментального здоровʼя програми «Імпульс» з Нових Петрівців, що на Київщині, не чекає, поки хтось організує для них простір підтримки. Вони самі створюють ініціативи, що допомагають одноліткам турбуватися про власне ментальне здоровʼя.
Програма працює за принципом «рівний — рівному»: підлітки проходять навчання з тем емоційної грамотності, стресостійкості та комунікації, а потім проводять різні активності для молодших школярів і своїх ровесників. Говорять з ними про емоції, взаємоповагу, підтримку — не з позиції «вчителя», а як ті, хто сам живе в тих самих реаліях.
Сьогодні розповідаємо про те, які активності команді вдалося реалізувати за три місяці роботи та що їх надихає у роботі з однолітками.
Програма реалізується у межах багаторічної програми стійкості 2024-2026 (MYRP) та фінансується Education Cannot Wait (ECW), глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерства освіти і науки України.
Після років пандемії та повномасштабної війни, дитинство в Україні змінилося. Повітряні тривоги переривають уроки, навчання переходить в онлайн, плани постійно коригуються. За даними дослідження «Самопочуття та навчання підлітків в умовах війни» від ГО «Навчай для України», понад третина підлітків у прифронтових регіонах говорить про підвищену тривожність, втому, проблеми з концентрацією та відчуття самотності. Цей стан не завжди помітний ззовні, але він безпосередньо впливає і на навчання, і на стосунки, і на віру в себе.
Команда амбасадорів ментального здоровʼя з Нових Петрівців за три місяці роботи встигла провести понад десяток активностей. Починали з молодших класів: для четвертокласників підготували інтерактивну зустріч про емоції, де через ігри, прості вправи та розмови розказували про турботу про себе.
«Діти показували емоції у грі «Крокодил», малювали, де в тілі «живуть» страх чи радість, ділилися, що допомагає їм заспокоїтися. Для нас це був перший серйозний досвід виступу перед великою аудиторією після довгого онлайн-навчання. Було хвилювання, плутанина в ролях, але з кожною наступною зустріччю з’являлася впевненість», — діляться учасники програми.
Зовсім іншим став досвід із восьмим класом. Після перегляду фільму про булінг команда організувала обговорення: чому мовчать свідки, що відчуває людина, яку принижують, як можна втрутитися без ризику для себе. Розмова виявилася складнішою, ніж із молодшими. «Ровесники не завжди готові одразу нам відкриватися. Але такі зустрічі навіть відчувають більш важливими — бо вони про ті ситуації, які можуть відбуватися зовсім поруч», — кажуть амбасадори.
Окреме місце в їхній роботі посідають творчі практики. Найбільше команді запамʼяталося організоване ними заняття, на якому п’ятикласники малювали кавою — незвична техніка нанесення малюнків викликала у дітей цікавість. «Після заняття вони залишали відгуки на стікерах, і серед них не було жодного негативного. Навпаки — всі дуже дякували і питали, коли буде ще!».
З другокласниками амбасадори провели вправу, що має назву «Зебра»: чорні й білі смуги на папері символізували складні та світлі періоди в житті. На світлих діти писали слова підтримки для себе: «Ти зірка», «У тебе все вийде», «Ти молодець». Коордмнаторка команди та вчителька Олена, каже:
«Для когось це була просто гра, а для когось — перша спроба сказати собі щось добре вголос».
У команді кожен має свою роль. Хтось бере на себе публічні виступи і презентує програму, хтось краще знаходить контакт із молодшими школярами, хтось відповідає за руханки, які допомагають зняти напругу. Є ті, хто знімає фото й відео, веде сторінки в соцмережах, монтує ролики. Це вже не просто гурток за інтересами — це спільна відповідальність і спільна справа.
Амбасадори зізнаються: спочатку було страшно. Після років дистанційного навчання навіть звичайний виступ перед класом здавався викликом. Але поступово страх відступив. Натомість з’явилося відчуття, що вони можуть впливати на атмосферу в школі. Що можуть створювати уроки, після яких діти підходять у коридорі й питають: «А ви ще прийдете?».
«Ми відчуваємо свій вплив на атмосферу у школі, і це додає мотивації створювати ще». Програма «Імпульс» у Нових Петрівцях стала можливістю для підлітків не лише отримати підтримку, а й самим стати її джерелом.
«У час, коли війна забирає відчуття стабільності, такі ініціативи повертають інше відчуття того, що ти не сам, – каже один із амбасадорів. — І що навіть у складних обставинах можна створювати простір, де тебе чують, розуміють і приймають».
Саме з таких маленьких імпульсів і починаються великі зміни.
