«Усе моє життя оберталося навколо освіти. З раннього дитинства я мріяла стати вчителькою», — розповідає Наталя Філонова.
Наталя — випускниця програми «Навчай». До програми вона прийшла у 2021 році й залишилась з нею до сих пір, але вже не в ролі учасниці, а як частина команди.
«Одного дня я випадково натрапила на програму «Навчай» від ГО «Навчай для України». Прочитала про місію — і все. Про інші варіанти навіть не думала. Просто знала: хочу бути тут».
Та до цього було багато моментів, які могли зупинити Наталю у прагненні вчителювати, змусити думати, що нічого не вийде. Стати вчителькою виявилося не так просто. Поступити з першого разу на бажаний факультет їй не вдалося через зовнішні обставини. Однак вона продовжувала рухатись до мрії, адже знала, що йде у вірному напрямку.
«Остаточно впевнитись у моєму шляху допомогли вчительки. Перша вчителька була лагідна, добра, уважна. Класна керівниця вміла слухати і бачити в дітях особистість. Ці дві жінки навчили мене, що вчителювання— це не просто навчити, а торкнутися серця».
Наталя хотіла передати це відчуття підтримки далі, ставши для дітей дорослою, яка чує, підтримує, торкається сердець, щоб надихнути та наповнити вірою в себе й свої мрії.
Навчання на педагогічному лиш доводило, що педагогіка — це її шлях. Наталя використовувала всі можливості: конференції, стажування, поїздки, спільноти. Саме тоді в її житті з’явився ще й Пласт – і Наталя вперше відчула, що може не просто навчати, а формувати спільноту та формувати світогляд.
«Я стала виховницею гуртка, і діти буквально перевернули мій світ».
Після магістратури Наталя отримала стипендію на річне наукове стажування в Uniwersytet Gdański.
Повернувшись в Україну, почала працювати педагогом-організатором у школу.
У цей час в інфопросторі молодої вчительки зʼявилася програма «Навчай», яка розвиває освітнє лідерство, залучає молодь до вчителювання та допомагає дітям отримати якісну освіту й вмотивованих вчителів.
«Я не мала жодних сумнівів та одразу заповнила заявку, пройшла відбір і поїхала вчителькою української мови та літератури у школу на Київщину. Інколи було важко, але коли бачила у зошиті написане дитячою рукою: “пані Наталя♥️” або “я люблю українську💙💛”, розуміла: це все не дарма. Мені хотілося, щоб мій маленький вплив міг надихнути дітей. Хотіла стати для них прикладом того, щоб вони можуть робити».
Участь у «Навчай» Наталя почала в 2021 році, тож повномасштабне вторгнення застало її в селиці Гребінки на Київщині. Вона не лише залишилася у програмі, а й продовжила свою участь ще на рік.
«Ці роки у програмі стали для мене важливими й щасливими. Я зрозуміла, що освіта — це не лише знання, а й віра в кожну дитину. Я бачила, як діти завдяки ній починали самі вірити в себе. Бачила, як колеги відкривались до співпраці. І тоді зрозуміла, що «Навчай» справді змінює систему через людей».
Після випуску в 2024-му вона отримала грант на власний проєкт завдяки програмі грантування випускників від ГО “Навчай для України” і створила разом з учнями настільні ігри для вивчення української. Згодом взяла участь у програмі стажування для випускників «Навчай» у Міністерстві освіти та науки України
А між всім цим вона встигла побувати менторкою в програмі інтелектуального волонтерства СтудМентор. Адже волонтерство також багато років є важливою частиною її життя, а ця програма стала можливістю підтримати дітей з прифронтових територій та допомогти їм надолужити знання.
Сьогодні Наталя частина команди ГО «Навчай для України». Вона допомагає залучати нових учасників та учасниць у програму «Навчай», адже знає, що підтримка й можливості, які дає програма та спільнота «Навчай» дуже цінні.
«Це особливе відчуття. Ще вчора я сама чекала листа про відбір, а сьогодні підтримую тих, хто тільки починає. Це не просто робота — це вдячність. Свого часу програма «Навчай» кардинально змінила моє життя, відкривши ті можливості, про які я навіть не наважувалася мріяти».
Тому тепер Наталя відкриває цей шлях для інших та надихає власним прикладом.
«Моя робота, нехай і точково, але допомагає вирішувати освітні виклики. А освіта — це сила, яка здатна змінити країну. І я хочу бути частиною цієї зміни».
