Як мотивувати молодь обирати вчителювання: підсумки форуму «Бути вчителем. Початок професійного шляху»

Випускник програми «Навчай» ГО «Навчай для України», директор середньої загальноосвітньої школи №62 міста Львова Володимир Перерва поділився власною професійною траєкторією — від учителювання в смт. Калинівка на Київщині до керівництва школою у Львові. Цей шлях дозволив йому глибше зрозуміти виклики, з якими стикаються педагоги на старті, і сьогодні, вже на посаді директора, він свідомо формує середовище підтримки для молодих учителів/-льок: у його школі їх багато, і команда цілеспрямовано працює над тим, щоб допомогти їм закріпитися в професії.

Він наголосив, що перші кроки в школі є визначальними:
«Молодий вчитель приходить в школу з великим ентузіазмом, з мотивацією, з купою планів і ідей. І завтра вони можуть завершитися,якщо йому будуть казати: ти маєш просто проводити урок, не роби нічого більше… Або вчитель пропрацює рік і піде, або він залишиться далі? Це залежить від нас».

За словами Володимира Перерви, саме атмосфера в школі — підтримка з боку адміністрації та колег — визначає, чи залишиться молодий/-а педагог/-иня у професії:
«Я закликаю всіх, щоб молоді вчителі від вас відчували багато підтримки, а не лише купу відповідальності і купу бюрократії… Бо дуже багато людей могли б бути хорошими вчителями, якби в певний момент хтось сказав: у тебе все вийде, давай я тобі допоможу».

Питання входу в професію вчителя/-ки сьогодні є одним із ключових для української освіти — саме воно багато в чому визначає, хто приходить працювати до школи, як формується нове покоління педагогів/-инь і чи залишаються вони в професії. Для ГО «Навчай для України» ця тема не є новою: з неї і почалася історія організації. Ще на етапі створення засновників організації хвилювало питання, як залучити в освіту мотивованих, ціннісних людей і як підтримати їх у перші, часто найскладніші роки роботи в школі.
Саме тому організація розробила системний підхід до роботи з молодими вчителями/-ками — від відбору та підготовки учасників/-иць програми до їх професійного становлення та подальшого розвитку в освітній сфері. Цей досвід охоплює і введення в професію, і підтримку через менторинг та наставництво, що особливо важливо в перші роки роботи.

Улітку 2025 року ГО «Навчай для України» з досдідницькою агенцією Vox Populi провела дослідження «Можливості та потенціал вчительської професії» серед студентів/-ок педагогічних та непедедагогічних спеціальностей, а також учителів/-льок із досвідом до п’яти років, аби оцінити: що впливає на вибір професії; які бар’єри виникають на старті кар’єри; що допомагає залишатися у професії; як освітяни/-ки бачать своє майбутнє. Керівниця програми «Навчай» ГО «Навчай для України» Інна Рахмістрюк зазначає:
«За результатами дослідження, найважливіше, що мотивує лишатися у професії, — це зв’язок з учнями, шкільний колектив і можливість розвиватися». З результатами дослідження можна познайомитися за цим посиланням.

Інна Рахмістрюк також підкреслила роль підтримки шкіл, куди приходять молоді педагоги:
«Наша співпраця зі школами розширюється на різні програми. Окрім того, що ми допомагаємо школі знайти цього молодого педагога, нам також важливо, щоб школа була мотивована розвиватися і рухатися далі. І тому, з урахуванням різних проєктів, через які ми працюємо, ми пропонуємо вчителям різноманітні тренінгові активності для адміністрацій шкіл, управлінських команд, тренінги з лідерського розвитку».

Аби підтримати більше молодих вчителів/-льок, які входять в школи за межами проєктів ГО «Навчай для України», і на жаль, не завжди мають належну підтримку та наставників на своєму кар’єрному шляху, організація створює додаткові інструменти, які дозволяють ділитися перевіреними підходами та практиками, масштабувати їх і робити доступними для більшої кількості педагогів. Одним із таких рішень став освітній серіал «Класний виклик. Початок учителювання», розроблений спеціально для тих, хто лише починає свій професійний шлях у вчителюванні, щоб забезпечити молодим учителям базову підтримку, орієнтири та практичні рекомендації на старті кар’єри.

Перший відкритий діалог на форумі відбувся у форматі спільного обговорення з фокусом на одному ключовому питанні, що об’єднало різні досвіди та перспективи учасників. Тема розмови — початок професійного шляху вчителя в умовах повномасштабної війни та пошук рішень, як зробити так, щоб молодь обирала вчителювання і залишалася працювати в школі. Модераторка діалогу, керівниця ГО «Навчай для України» Наталя Еттен, запропонувала інтерактивний формат, натхненний концепцією «довгого столу», де всі учасники/-ці форуму могли долучатися до розмови, поступово розкриваючи ключове питання з різних сторін — від державної політики й освітніх досліджень до особистого досвіду вчителювання чи управління закладом освіти.

Освітня експертка, проректорка Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Лілія Гриневич у своєму виступі звернула увагу на комплекс причин, які впливають на рішення молоді не обирати або залишати професію вчителя. За її словами, ще на етапі вступу до університету багато студентів мають як ціннісну мотивацію — бажання працювати з дітьми та змінювати суспільство через освіту, — так і прагматичні очікування від професії. Однак у процесі навчання ця мотивація часто згасає через відірваність освітніх програм від реалій школи та недостатню увагу до сучасних підходів, зокрема реформи Нової української школи. Водночас ключовим фактором, який визначає, чи залишиться молода людина в професії, вона назвала саме ширший контекст сприйняття вчителя/-ки в суспільстві: «Ми всі усвідомлюємо, що молодих людей особливо демотивує низький соціальний статус вчителя. Як би ми не підтримували молодь, якщо хочемо мати можливість утримати вчителів у професії, тоді мусить змінюватися її соціальний статус».

Випускниця програми «Навчай для України», вчителька української мови та літератури Марія Лабик поділилася особистою історією входу в професію, наголошуючи, що вибір учителювання часто пов’язаний із покликанням і глибокими ціннісними мотиваціями. За її словами, вирішальну роль у цьому шляху відіграють люди — викладачі, колеги, керівництво, які або підтримують і допомагають розвиватися, або, навпаки, можуть знецінити цей вибір уже на старті. Вона підкреслила, що саме відчуття сенсу в роботі, підтримка середовища та можливість реалізовувати свої цінності стають тими факторами, які допомагають молодим учителям залишатися в професії: «Мені цінно давати людям те, що я недоотримала. Я навчалась у сільській державній школі і маю ціль дати учням те, чого в мене не було. І тут мій шлях перетинається з «Навчай для України», тому що їх місія полягає в тому, щоб створити умови, в яких кожна дитина може реалізувати свій потенціал незалежно від місця народження чи проживання».

Аналітик соціологічної агенції Vox Populi Agency Артем Закотюк зазначив, що під час спільного дослідження ГО «Навчай для України» та Vox Populi Agency акцент робився все ж на якісних даних та інтерв’ю, аби глибоко зрозуміти мотивацію студентів/-ок та молодих вчителів/-льок та те, що їх підтримує на професійному шляху: «Звісно, це наявність вчителя-наставника, та перший досвід викладання через волонтерські або репетиторські активності. Однак процес формування мотивації, бажання стати вчителем, формується впротовж тих 11-12 років в межах системи загальної середньої освіти».

Освітній омбудсмен Надія Лещик звернула увагу на системні виклики, з якими стикаються молоді педагоги/-ині на старті кар’єри. За результатами звернень і спілкування з учителями/-ками, серед ключових проблем вона виокремлює відсутність підтримки в колективі, формальність наставництва, складну взаємодію з батьками та обмежені можливості для професійного зростання. Водночас одним із найвідчутніших чинників, що впливає на рішення залишатися в професії, залишається перевантаження:
«Велика проблема сьогодні — це перевантаження вчителя, зайва непотрібна робота, яку він виконує. Ми це чуємо й намагаємося хоча б частково зняти з нього це навантаження (звіти, заходи, папери). Водночас ми розуміємо, що молоді вчителі для того, щоб отримати більш-менш пристойну заробітну плату, беруть години понад ставку і це збільшує на них навантаження, що спричиняє відтік з професії».

Підтримка молодих педагогів виходить далеко за межі внутрішньошкільного наставництва чи тренінгів: важливим є відчуття, що їхня робота цінується й на рівні громади. Руслан Руденко, директор Пісківського ліцею «Лідер» розповідає: «У 2022 році місцеві депутати вклали програму розвитку для молодого вчителя, яка передбачає додаткові кошти до зарплатні, а також компенсацію за житло, якщо людина не місцева. Ми зараз говоримо не про матеріальну допомогу, а більше про знак того, що громада зацікавлена в тому, щоб молодий педагог продовжував працю в закладах освіти».

Після першого блоку виступів дискусія продовжилася живим обміном думками з залу, де учасники/-ці форуму ділилися власним досвідом входу в професію та підтримки молодих учителів/-ьок.

Єлизавета Шелестова, вчителька англійської мови, учасниця програми «Навчай», розповіла про свій нетиповий шлях входу у професію. У вчителювання вона прийшла після навчання на спеціальності міжнародні відносини, маючи як мотивацію – рольову модель під час свого навчання у школі, власну вчительку, яка теж була учасницею програми «Навчай». Єлизавета поділилася:

«Моя відповідь на запитання, як нам залучати людей в цю професію, це розповісти про те, що професія може зробити хорошого для тебе… Зараз я відчуваю, що навички мого проєктного менеджменту сильно зросли, я стала ефективною наставницею, стресостійкою людиною, я можу займатися мультитаскінгом краще, ніж навчилася б в корпоративному середовищі. Я зростаю особистісно і вважаю, що це дуже хороший обмін на те, що я приношу, чим я жертвую під час вчителювання, як вважає соціум. Мені пощастило потрапити в той колектив і ту громаду, яка це забезпечує».

Директорка Петрівського ліцею на Київщині Ольга Петровська поділилася власним досвідом управління закладом та підтримки молодих учителів. Вона зазначила, що зараз у навчальному закладі 59 вчителів та вчительок, 20 з яких – віком до 30 років. Одним зі стимулів лишатися у вчителюванні у Петрівському ліцеї Ольга Петровська вважає те, що адміністрація закладу дає молодим педагогам свободу дій: «Ми питаємо, що вони люблять, чим хочуть займатися, і включаємо це в освітній процес». Вона ділиться, що завдяки автономії закладу адміністрація може підтримувати молодих учителів/-ьок, давати премії й створювати умови, де професія стає цінною.

Ганна Дудіч, представниця команди ГО «Навчай для України» з досвідом понад 20 років у ролі вчительки англійської мови та понад 5 років у ролі заступниці директора, підкреслила важливість якісної корпоративної культури школи у становленні вчителя: «Найважливіше — це загальношкільна корпоративна культура, взаємоповага та відкритість до інновацій. Якщо школа підтримує свободу вчителя творити й пробувати нове, учні бачать повагу і шанують професію».

У підсумку, освітня експертка Лілія Гриневич наголосила:
«Українське законодавство дозволяє бути вчителем будь-якій людині, яка має вищу освіту… Але без психолого-педагогічної підготовки виникають дискомфортні ситуації, страждають діти та педагоги. “Навчай для України” розробила модель підготовки, яка має стати частиною державної освітньої політики».

Результати відкритого діалогу показують: для молодих учителів/-льок ключовими залишаються підтримка колег і керівництва, відчуття сенсу в роботі та можливість реалізовувати свої цінності навіть у складних умовах. Одночасно важливо мати практичні інструменти, які допомагають застосовувати ці підходи щодня в класі та в роботі з дітьми.

Саме таку мету виконує освітній серіал «Класний виклик» від ГО «Навчай для України», доступний на платформі Дія.Освіта. Він об’єднує реальні кейси та практичні рішення, показує, як працювати з інклюзією, мотивувати учнів/-иць, взаємодіяти з батьками та підтримувати власний ресурс. Його презентувала на форумі Ольга Казакова, менеджерка навчально-дослідницького відділу ГО «Навчай для України», акредитована тьюторка, супервізорка та тренерка Міжнародної академії тьюторингу:

«Серіал народився з практики ГО «Навчай для України», накопиченої ще з 2017 року. Ми прагнули створити ресурс, який увібрав найцінніші напрацювання, показав живий досвід, а не лише теоретичні концепти. Кожен, хто долучався до створення серіалу, — реальний практик зі школи, і це робить його цінним для будь-якого учителя».

Освітній серіал «Класний виклик» буде корисний педагогам/-иням з досвідом до 5 років у професії, тим вчителям/-кам середньої та старшої школи, хто прагне глибше зрозуміти сучасні освітні підходи, студентам й студенткам педагогічних спеціальностей, які готуються до викладання в школі, та випускникам й випускницям непедагогічних спеціальностей, які хочуть спробувати себе у вчительській професії і шукають надійну точку входу в систему освіти. Він доступний безкоштовно для перегляду на платформі Дія.Освіта за цим посиланням.

Окремою темою форуму стала роль наставництва в адаптації та професійному зростанні вчителів-початківців. У панельній дискусії взяли участь представники/-иці Міністерства освіти і науки, громадських організацій, досвідчені педагоги/-ині та самі учасниці програм підтримки.

Модераторка дискусії, Ольга Юрчишин, менеджерка співпраці зі школами і громадами у ГО «Навчай для України», поділилася досвідом ГО з пілотування програми «Учительство – вчительству». Це річна навчальна програма для педагогинь й педагогів із досвідом роботи від 5 років створена на основі досвіду менторської підтримки учасниць й учасників програм ГО «Навчай для України». Завдяки їй 50 представників/-иць адміністрації закладів освіти, досвідчених вчителів та вчительок мали змогу познайомитися з основами супервізії та менторської підтримки для супроводу своїх менті – молодих вчителів/-льок. 

Ірина Теглівець, менторка ГО «Навчай для України», яка починала свій шлях вчительки як учасниця програми «Навчай» у 2017 році, наголосила на тому, що новачків у професії найчастіше застає зненацька не складність предмета, а масштаб людських стосунків: «Вчителювання — це не так сильно про предмет. У центрі, в серці вчителювання — це стосунки з людьми. І раптом ти заходиш в клас, і в тебе стає мінімум на сто людей більше, з якими треба ці стосунки вибудувати».

Анна Тищенко, вчителька англійської мови Данилівської гімназії та учасниця програми «Навчай», поділилася особистим досвідом: саме безпечне середовище поруч із наставницею допомогло їй уникнути професійної кризи.

«Я думаю, що в якийсь момент ця криза мала б настати. Але мені допомогла робота з наставницею. Найбільше запам’яталося, коли я питала: мене навчали одне, а на практиці інше — чому так? А вона мені відповідала: спокійно, бо це школа, це реальний процес. Те, що ти вчила, — актуально, але є ситуації, які розумієш лише з досвіду».

Юрій Гайдученко, програмний директор Громадської Спілки «Освіторія», розповів про програму «Педагогічний навігатор», натхненну фінською системою наставництва. За його словами, ключовим є принцип рівності між наставником та інтерном: «Ми ставимося до інтерна як до абсолютно повноцінного вчителя — рівного. Наставник вчиться від інтерна, інтерн вчиться від наставника». Також серед найважливіших запозичень із фінського досвіду — роль наставника як дзеркала: «Важливо, щоб наставник міг віддзеркалювати інтерна, допомагати йому зрозуміти, що він робив на уроці, і сприймати будь-яку помилку як можливість зростати».

Ірина Унгурян, координаторка напряму професійного розвитку Офісу впровадження НУШ при Міністерстві освіти і науки України, окреслила системний вимір проблеми. За її словами, понад 40% вчителів/-льок планують залишити професію до 2030 року, тому наставництво слід розглядати не як окремий педагогічний інструмент, а як стратегію утримання кадрів: «Ми говоримо не про якийсь окремий маленький інструмент, а про те, як система підтримує молодого педагога в його перших кроках». Міністерство наразі працює над тим, щоб роль наставника/-ці стала інституційно визнаною та фінансово підтриманою.

У підсумку учасники/-ці дискусії назвали головних «ворогів» ефективного наставництва: формальність, упередженість до молодих фахівців і нетолерантність до помилок. 

«Якщо наставник і інтерн сприймають помилки і вчаться зростати на них, вони є дослідниками. Побажаємо нам, щоб і наставники, і інтерни були дослідниками, а не ремісниками», — підсумував Юрій Гайдученко.

Друга половина форуму була присвячена практичним інструментам — учасники та учасниці мали змогу почути про підходи до роботи з дітьми і одразу спробувати їх на собі.

Докторка педагогічних наук, директорка програм Міжнародної академії тьюторингу Тетяна Швець провела воркшоп «Розвиток учнівського потенціалу в умовах війни за допомогою тьюторингових інструментів». У центрі тьюторингового підходу — індивідуалізована освіта, побудована на стосунках довіри, баченні сильних сторін учня та орієнтації на майбутнє. 

Пані Тетяна нагадала, що успіх дитини починається задовго до першої оцінки: «90% академічного успіху залежить від того, чи є у дитини взаємовідносини з вчителем — сповнені взаємоповаги, щирості, довіри». 
Так само важливо навчитися бачити не те, що в учня/-иці не виходить, а те, що виходить: «Діти самі не можуть побачити в собі свою сильну сторону. Наша задача — відзеркалити: дивись, тобі це вдається. Як ти можеш використати це далі?». Головним мірилом власної роботи для тьютора є не обсяг пройденого матеріалу, а зміна, яку вдалося викликати: «Якщо дитина хоча б на один крок стала більш самостійною після зустрічі зі мною — я вважаю, що моя місія виконана».

ГО «Навчай для України» використовує тьюторський підхід для надолуження знань та навичок під час додаткових занять для учнів/-иць у своїх проєктах. Для тих, хто хоче ближче познайомитися з цим підходом у роботі зі школярами, — освітній серіал «Тьюторинг у школі» доступний для вчителів/-льок середньої та старшої школи на платформі Дія.Освіта.

Завершив форум майстер-клас Артура Пройдакова — вчителя української мови та літератури, виконавчого директора освітньої фундації «МрійДій» та одного з десяти найкращих вчителів/-льок світу за версією Global Teacher Prize 2023. Пан Артур поділився власним шляхом у професію і показав прості, але дієві інструменти для уроків: від гри «Хто я?» до поетичного буриме. 

Але головним, мабуть, було не це, а три речі, які він назвав як основу вчительської роботи. Перша — щирість: «Коли ми на уроці, ми маємо вірити в те, що говоримо. Якщо це односкладні речення — маємо самі відчувати, що це цікава тема». Друга — відповідальність: як щоденний вибір того, ким ти є поруч із дітьми. І третя — сміливість говорити про себе: «Не применшуйте свою діяльність. У кожного є щось таке, що ви робите й що надихає. І ні, не всі це вміють робити».