27 листопада відбувся III Щорічний стратегічний форум з надолуження освітніх втрат від громадської організації «Навчай для України», організований за підтримки глобального фонду Education Cannot Wait (ECW) за підтримки Міністерства освіти і науки України. Подія об’єднала 170 учасників та учасниць – представників держави, громадських організацій, міжнародних донорів – для обговорення викликів та спільного пошуку рішень щодо освіти в умовах війни. У програмі форуму особливу увагу приділили надолуженню освітніх втрат дітей: їхній академічній та соціоемоційній підтримці, розвитку менторства і peer-to-peer підтримки, обговоренню гнучких форматів навчання, адаптації програм для вразливих груп, а також професійній підтримці та розвитку педагогів.
Це вже третій стратегічний форум від ГО «Навчай для України», покликаний формувати спільне бачення системи надолуження знань і підтримки дітей у навчанні. Вперше захід відбувся у грудні 2023 року як відповідь на посилення освітніх втрат після карантиннх обмежень та початку повномасштабної війни. Відтоді форум став щорічним майданчиком для глибшої розмови про відновлення освіти, обмін досвідом та пошук рішень, що відповідають реальним потребам дітей, педагогів і шкіл.
«III Щорічний стратегічний форум має важливу мету – об’єднати та синхронізувати досвіди різних громадських організацій у подоланні освітніх втрат. Тільки разом ми можемо створити системні рішення, які працюють для дітей в Україні. У форумі беруть участь 50 українських громадських організацій, 12 інституцій, включно з Міністерством освіти і науки України, посольствами Сполучених Штатів, Німеччини, Естонії, делегації Європейського Союзу, а також 17 міжнародних і донорських організацій. Цей форум – це унікальний простір, де вже третій рік народжуються нові ідеї, партнерства та дії. Простір, де освіта стає пріоритетом, навіть коли все навколо ніби рухає нас у протилежний бік. Ніхто з нас не може зробити все, але кожен з нас може зробити багато», – цими словами відкрила захід Наталя Еттен, керівниця ГО «Навчай для України».
Перший заступник міністра освіти і науки України Євген Кудрявець під час вступної промови наголосив на масштабі викликів і необхідності системної роботи над надолуженням освітніх втрат:
«У кожної дитини в системі освіти є неймовірна кількість персональних особливостей. Рівень освітніх втрат, який був оцінений у 2022 році, фактично показав освітні втрати пандемії. Коли весь світ почав відновлюватися у 2022 році, а міжнародні організації почали будувати перші стратегії з подолання освітніх втрат, українські діти отримали іншу кризу — повномасштабну війну. Деякі з українських дітей у вересні цього року, коли відкривалось чергове укриття, підземна школа, казали, що вони вперше очно навчаються – це були 5, 6 класи. Багато хто з них не був жодного разу в класі з дітьми з 2020 року».
Євген Кудрявець підкреслив, що ці дані лише підтверджують масштаб викликів, з якими сьогодні стикається та працює система освіти. На його думку, рівень освітніх втрат є значно складнішим, ніж показували перші оцінки, адже за роки пандемії та повномасштабної війни діти накопичили не лише прогалини в знаннях, а й суттєві психологічні та індивідуальні відмінності.
За словами першого заступника МОН, ефективна модель для подолання освітніх втрат має формуватися «знизу вгору» та включати широкий інструментарій, зокрема використання штучного інтелекту для побудови індивідуальних освітніх траєкторій. На відміну від міжнародних методик, розрахованих на стандартні ситуації, в Україні кожна дитина має багатошаровий досвід і унікальні обставини, які необхідно враховувати. Саме тому, за його словами, попереду залишається значний обсяг роботи, однак важливим кроком до створення системного та більш ефективного підходу є розроблення нового електронного посібника з надолуження освітніх втрат, який невдовзі з’явиться у вільному доступі для освітян. Він містить каталог рішень для педагогів, директорів, команд шкіл, представників громад і партнерів — щоб кожен мав системне бачення проблеми, готові інструменти та маршрути довготривалої підтримки дітей.
Ярослава Дьо, керівник експертної групи директорату розвитку цифрових навичок та цифровізації освіти Міністерства цифрової трансформації наголосила:
«Освіта наразі – це інвестиція в стійкість, в майбутнє, і в національну безпеку нашої країни. Освітні втрати, які ми зараз маємо, зокрема, з нашими учнями, які знаходяться за кордоном, є пріоритетним питанням у форматі цифровізації освіти. Ми розуміємо, що цифрові інструменти, які ми розробляємо, які ми можемо впроваджувати, мають допомагати нам з цим, і скорочувати якомога більше питань, які покладаються на вчителів. Ми не можемо рухатися в цьому питанні без освітянської спільноти, яка виступає провідником для нас, як державних інституцій та, звичайно, менторами наших школярів. Ми дуже раді, що йдемо крок в крок з нашими партнерами – ГО «Навчай для України». Уже не перший продукт робимо з ними для того, аби дослухатися в першу чергу до нашого ключового споживача – до вчителів, які потребують нашої підтримки та цифрових механізмів».
Тимофій Брік, ректор Університету «Київська школа економіки» наголосив на тому, що освітні втрати, які можуть бути не такі виражені у старшій школі, дуже яскраво помітні вже на перших курсах університету, тому робота з ними відбувається й у вищих навчальних закладах: «В університеті ми працюємо вже з наслідками освітніх втрат. Ми знаємо як складно буває першокурсникам, які не завжди вміють працювати в колективі, писати тексти, їх читати. І ми, як університет, намагаємося долучатись до того, щоб стратегічно працювати над цією проблемою, зокрема в межах консорціуму організацій».
Форум є частиною багаторічної програми стійкості, яка фінансується Education Cannot Wait глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах, та реалізується за підтримки Міністерства освіти і науки України. Мета програми – комплексне гуманітарне реагування на виклики освіти під час війни. Програма в Україні реалізується двома консорціумами й охоплює понад 40 тисяч дітей та 12 тисяч вчителів.
«Навчай для України» є частиною консорціуму національних організацій, який очолює Благодійний фонд KSE FOUNDATION. До консорціуму також входять благодійний фонд Save Ed, громадська спілка «Освіторія», громадські організації «Навчай для України», «Фундація Проджектор» та «ЕдКемп Україна». На форумі преставники фондів та організацій разом з ГО «Навчай для України» мали змогу представити результати роботи за більш ніж рік діяльності в межах консорціуму, поділилися історіями з полів, що ілюструють виклики освіти в надзвичайних ситуаціях та відповіді громадського сектору. Презентували результати діяльності Марина Борисенко, заступниця президента Благодійний фонд KSE FOUNDATION; Альона Цибульська, керівниця департаменту вчительства громадської спілки «Освіторія»; Дар’я Долімбаєва, голова комунікаційного відділу ГО «ЕдКемп Україна»; Олександра Чубрей, лід проєкту ECW в ГО «Фундація Проджектор»; Інна Лубинець, проєктна менеджерка SavED, керівниця впровадження проєкту MYRP зі сторони SavED; Ксенія Калина, керівниця багаторічної програми стійкості ECW від ГО «Навчай для України». Модерувала цю взаємодію Марина Дамаскіна, керівниця локального консорціуму з впровадження багаторічної програми стійкості в рамках фонду Education Cannot Wait.
ГО «Навчай для України» очолила тематичну підгрупу з питань освіти у надзвичайних ситуаціях. До складу робочої підгрупи увійшли агентства ООН, міжнародні неурядові організації та українські громадські організації, а співкоординаторами групи також стали Міністерство освіти і науки України та міжнародна організація Save the Children.
Під час форуму
програмна директорка ГО «Навчай для України» Анастасія Донська презентувала перше у світі рандомізовано-контрольоване дослідження (RCT) у сфері освіти
під час війни в Україні, яке організація провела спільно зі Світовим банком.
Воно охопило майже 10 000 учнів 5-10 класів з усіх регіонів країни. Його висновки підкреслюють: освіту не слід розглядати виключно як постконфліктний пріоритет. Вона є невід’ємною частиною розвитку стійкості та центральним стовпом як гуманітарного реагування, так і довгострокового планування. З результатами дослідження можна познайомитися за цим посиланням. Дізнайтеся, як цей підхід працює в школі, – у серіалі «Тьюторинг у школі».
Анастасія Донська наголосила: «На форумі представлено більше 40 громадських організацій. Це доводить, що є інтерес, бажання і потреба співпрацювати. Тому ми створюємо майданчик, де можемо ефективно взаємодіяти, шукати нові партнерства, ділитися форматами й рекомендаціями, які важливі іншим громадським організаціям, державному сектору, Міністерству освіти і науки України, міжнародній спільноті».
Під час першої сесії у форматі відкритого діалогу експерти, освітяни та учасники програм обговорили стратегії партнерства у подоланні освітніх втрат: які наші дії можуть зробити навчання пріоритетом?
Панель зібрала дуже різні досвіди, але всі вони про одне: українська освіта тримається не завдяки диву, а завдяки людям — тим, хто проявляє ініціативу, вміє об’єднуватись та співпрацювати, спиратися на дані, дивитися на десятиріччя вперед і пропонувати ефективні формати навчання. Це колективне лідерство громад, вчителів, директорів, дітей і батьків.
«Українське суспільство зробило усе, щоб навчання залишалось справжнім пріоритетом навіть у стані війни. Ці лідерські дії знизу вгору, на рівні громад, на рівні вчителів, на рівні громадського сектору, та, звісно, на рівні держави — дуже важливі», — сказав Євген Кудрявець. Це відгукнулось також в історіях, де учасники говорили про необхідність партнерств: «Треба вміти працювати в великих групах і консорціумах», — підкреслив Тимофій Брік, — і при цьому «спиратися на дані».
Ярослава Дьо нагадала про довгу оптику: «Має бути лонг-візія на 10 років, і цифровізація тут — це спосіб створювати рішення, які не застаріють завтра».
Вчителі розповіли про щоденність: Олена Колесник, учасниця програми «Навчай», вчителька історії у Гребінківському академічному ліцеї, говорить, що онлайн-заняття з надолуження втрат — це «насамперед комфорт і безпечний простір», де діти «не бояться помилятися». Учениця Дар’я підтвердила слова Олени й побажала простих речей: «Було б добре, щоб у 11 класі робили більше таких занять».
Наталія Михалевич, директорка Красносільського ліцею Одеської області, нагадала про опору освітнього процесу в школах: «Працюємо в три зміни… Але якщо є команда й батьки, які нас чують — час летить». Її слова «треба брати від життя найкраще» стали дуже практичною інструкцією: ділитися досвідом, тягнути одне одного, не випускати можливостей підтримки.
У підсумку ця панель прозвучала як реалістична картина того, на чому тримається освіта сьогодні: лідерство на місцях, партнерства, дані, цифрові рішення і поступова, вперта робота людей, які просто не дають навчанню зупинитися.
Оксана Пасічник, вчителька інформатики ліцею «Сихівський»,
співавторка Державних стандартів освіти, модельних програм з інформатики презентувала електронний посібник з надолуження знань від Міністерства освіти і науки України. За її словами, не зважаючи на те, що сьогодні існує дуже багато ініціатив з надолуження знань — ця інформація не завжди доходить до кінцевого споживача у достатньо систематизованому вигляді. Учителі, які щодня працюють з учнями, часто отримують фрагменти рішень, окремі інструменти чи матеріали, але не завжди бачать цілісну логіку того, як вибудувати ефективну підтримку надолуження. Мета посібника — зібрати й систематизувати наявні матеріали та інструменти у єдину логіку дій, яка дозволить різним учасникам освітнього процесу рухатися узгодженим шляхом до подолання освітніх втрат:
«Наша мета має бути не в тому, щоби наздогнати щось пропущене. Кожен учень та учениця мають власну траєкторію і якщо ми будемо намагатися всіх підігнати під єдиний темп, то найбільш ймовірно це не вийде зробити. Але ми можемо спробувати повернути їх на загальну траєкторію розвитку. Щоб те, спричинило їх труднощі у навчанні, перестало їх стримувати».
Онлайн презентація посібника для ширшої авдиторії освітян відбудеться 10 грудня.
Друга сесія була присвячена менторству та peer-to-peer підтримці. У форматі панельної дискусії «Молодь для учнівства. Поширення інтелектуального волонтерства» експерти, громадські діячі та координатори всеукраїнських менторських програм обговорювали роль молоді у підтримці учнів і поширенні практик менторства.
Роман Грищук, народний депутат України
наголосив на проблемі браку молодих сцепіалістів у закладах освіти. За його словами, одним з варіантів її вирішення – є робота зі студентами непедагогічних спеціальностей. Він зазначив:
«Кількість молодих вчителів у системі освіти катастрофічно знижується. Якщо у 2015 році в Україні було 17 відсотків вчителів до 30 років, то зараз ця цифра – 9 відсотків, і має тенденцію до падіння. Яким чином з цим можна боротися, окрім підвищення заробітної плати (над чим ми вже працюємо)? У нас великий потенціал в середині учнівства та студенства. Це ті, які горять ідеєю робити щось корисне, які бачать приклад волонтерів, військових. З одного боку, ці люди можуть плести сітки, а з іншої сторони – їх потенціал потрібно направляти в інтелектуальне волонтерство».
Інна Совсун, народна депутатка України, наголошує, що найгіршим варіантом роботи з надолуженням освітніх втрат є зниження вимог до стандартів освіти під час війни. Вона є ініціаторкою законопроєкту про надолуження освітніх вртат, основна ціль якого – це розширення способів підтримки у системі освіти. Владислав Грезєв, співзасновник та Голова Правління Змінотворці, CEO Lobby X зазначив, що з його досвіду роботи на Херсонщині та Миколаївщині, окрім надолуження академічних знань, великий акцент потрібно робити на м’яких навичках, вмінні бути в соціумі, висловлювати свої думки тощо: «Ми можемо гасити ці нестачі онлайном, додатковими заняттями, залученням студентів, їх волонтерством, однак цьго недостатньо. Одніє з найбільших потреб в системі освіти все ж залишається можливість навчатися офлайн».
За словами Ірини Копайгородської, координаторки програми інтелектуального волонтерства СтудМентор від ГО «Навчай для України», однією з проблем, з якими працює програма, є підтримка вчителів/-льок у роботі з освітніми втратами саме тими людьми. Вони не готові присвячувати вчителюванню своє життя. Вони є успішними у свої сфері або ж лише починають свій професійний шлях, але мають ресурс, аби допомагати дітям завдяки інтелектуальному волонтерству. Вікторія Климас, комʼюніті-менеджерка спільноти менторів Програми 10:11 зазначила, що «підхід молодь менторить молодь» дає можливість розвитку з обох сторін, а не як може здаватися, лише менті.
Модераторка дискусії керівниця багаторічної програми стійкості ECW від ГО «Навчай для України Ксенія Калина наголосила, що ця панель показала просту, але важливу річ: сьогодні кожен охочий може долучитися до менторства чи інтелектуального волонтерства, адже в Україні вже існує щонайменше три дієві програми, які відкриті для молоді та фахівців різних сфер.
Особливу увагу під час форуму приділили пілотній програмі з підтримки ментального здоров’я підлітків «Імпульс» від ГО «Навчай для України». Координаторка програми Леся Кравчук презентувала результати дослідження потреб учнів та перші практичні досягнення програми. Аналітичне дослідження «Самопочуття та навчання підлітків в умовах війни» охопило понад 3 400 дітей, батьків, учителів та шкільних психологів у восьми прифронтових областях України. Дослідження показало, як війна впливає на психоемоційний стан дітей та їхню здатність навчатися, а також засвідчило необхідність комплексної підтримки ментального здоров’я у школах. Координаторка програми зазначає, що причиною прогалин у знаннях є не лише пропущені через тривоги уроки, а і психоемоційний стан дітей та особливості емоційного налаштування на навчання: «Без глибокого розуміння психологічних викликів зусилля з надолуження знань неможливо зробити системними й ефективними». Ознайомитись із повним текстом дослідження можна за цим посиланням.
До презентації доєдналася також національна амбасадорка програми «Імпульс» Лана Чубаха,
стендап-комікеса, музикантка, парамедикиня добровольчого батальйону «Госпітальєри», активістка.
«За моїми спостереженями під час табору для підлітків програми «Імпульс», підлітки з прифронтових територій дуже свідомі. Провести з ними кілька дні, спостерігати за тим, як вони спілкуються між собою, взаємодіють, стало для мене неймовірним полегшенням. Ці діти мають правильні цінності, важливі для нашого майбутнього, держави. Вони дуже емпатичні, ставляться з повагою не лише до дорослих, а й один до одного, відчувають рівність», – поділилася Лана Чубаха.
Третя сесія була присвячена обговоренню онлайн, офлайн та змішаних форматів навчання. Участь у дискусії взяли Ерін Волл, технічна радниця з питань освіти Save the Children (Врятуймо дітей); Едуард Клюєв, кандидат технічних наук, вчитель фізики і математики ліцею Самара та Піщанського ліцею Дніпропетровської області; Ліснича Вікторія, вчителька української мови й літератури, координаторка програми «Імпульс». Модерувала дискусію Оксана Зьобро, комунікаційна директорка ГО «Навчай для України».
Під час панельної дискусії слухачі занурились в реальність, де кожна школа живе власним сюжетом. В одних містах уроки перериває тривога раз на тиждень, в інших діти проводять під землею по кілька годин. Укриття теж різні: від обладнаних окремих класів до величезних залів без зонування.
«Найбільший виклик — це швидка адаптація для вчителя. Бо якщо ти плануєш урок в одному форматі, а в цей час починає лунати повітряна тривога — доводиться в мить переходити в інший формат», — поділився Едуард Клюєв.
Вчителька української мови Вікторія Ліснича говорить про соціалізацію під час змішаного формату навчання та повернення до офлайну: «Для нас велика знахідка в цих обставинах — програма «Імпульс». Діти — амбасадори проєкту — проводять вправи психологічного розвантаження для молодших класів, коли ми виходимо в офлайн. Це створює взаємозв’язок між учнями різного віку, вони завжди чекають нових активностей».
Технічна радниця Save the Children Ерін Волл наголошує: «Якщо діти отримують доступ до освіти, нам здається, що ми виконали свою роботу. Але для нас, як освітніх фахівців, просто доступу недостатньо. Формат — це тільки умови. А всередині має бути можливість вчитися».
За резульзатами дискусії всі погодилися, що доступ до освіти — це лише перший крок: важливе питання — чи учні вчаться, як вони взаємодіють із вчителями та однолітками і чи вдається зберегти якість навчання в умовах війни.
Модераторка дискусії Христина Бедрій, експертка з тьюторингових програм ГО «Навчай для України» наголосила тому, що зараз ми визначаємо той факт, що поняття «діти з вразливих категорій» розширилося. Зараз це також діти, які вчать уроки в укриттях, це ті, хто втратили дім чи батьків, і цей список можна продовжувати. Роман Шиян, заступник директора Нова українська школа зазначив, що стандарти освіти достатньо гнучкі, аби враховувати потреби вразливихі дітей, «але найголовніше – компетентісно орієнтовані».
Костянтин Галак, спеціаліст з інклюзивної освіти ЮНІСЕФ, підкреслив, що першочерговим пріоритетом на 2026 рік залишатиметься безпека та доступність освітнього середовища: «Це означає і архітектурну доступність, і ремонт укриттів, і забезпечення того, щоб укриття були доступні для дітей з інвалідністю». Анна Павліщева, тренерка з інклюзивного навчання, наголосила на важливості взаємодії вчителів та асистентів учителя: «Нам потрібно навчати вчителів співпрацювати з асистентами — це діяльнісний підхід, у якому має бути комфортно всім».
Інна Степанець, проєктна менеджерка ГО «Навчай для України», зосередилася на адаптації практик під реальні потреби дітей: «Ми маємо давати дітям те, що їм потрібно, а не те, що ми просто можемо дати». Вона зазначила, що команда працює над адаптацією навчальних матеріалів на основі дослідження та відгуків дітей, батьків і вчителів, щоб забезпечити максимально релевантну підтримку. Олена Бєлоліпцева, керівниця освітніх програм ГО «Відповідальні громадяни», підкреслила значення залучення голосу дитини в розробку освітніх рішень. За її словами, наступного року важливо посилити практику врахування думки дітей у створенні матеріалів та програм.
У межах сесії представники громадського сектору та державних інституцій намагалися відрефлексувати свій досвід організації програм з надолуження знань і розвитку навичок й поділилися змінами, які сталися від початку імплементації до завершення проєктів. Модерувала дискусію Юлія Білик, керівниця програми відновлення освіти ГО «Навчай для України».
Юрій Захарчук, керівник освітніх проєктів БО БФ «Освітня фундація «МрійДій», підкреслив важливість опори на об’єктивні дані та науково обґрунтовані підходи у програмах надолуження знань. Він радить звертатися до результатів загальнодержавного зовнішнього моніторингу якості освіти та дослідження PISA для аналізу прогалин у початковій та базовій школі, підкреслюючи, що «соціально-економічний культурний бекграунд дітей» залишається одним із ключових чинників освітніх втрат. Оксана Гурнак, програмна директорка освітньої фундації «ГоГлобал», розповіла про створення та трансформацію навчальних посібників для початкової школи, які були адаптовані в інтерактивний онлайн-формат, завдяки чому «діти можуть займатися онлайн, якщо немає можливості офлайн». Це дозволило охопити понад три тисячі учнів уже під час літніх канікул, а матеріали тепер можуть використовуватися у шкільній програмі.
Василь Терещенко, заступник директора Українського центру оцінювання якості освіти, підкреслив, що результати національних оцінювань показують серйозні освітні прогалини, зокрема у дітей із сільських територій, які відстають у навчанні на кілька років порівняно з однолітками в місті. Оксана Пасічник, вчителька та співавторка Державних стандартів, зазначила, що успішне впровадження програм потребує системного підходу, включно з тьюторським супроводом та цифровим форматом посібників, щоб «показати усю різноманітність існуючих рішень» та підтримати вчителів, які часто перевантажені. Дар’я Долімбаєва, голова комунікаційного відділу ГО «ЕдКемп Україна», поділилася досвідом програми соціально-емоційного та етичного навчання, яку команда запустила ще у 2019 році. Але навіть у 2019 році ГО «ЕдКемп Україна» адаптували матеріали міжнародної спільноти та враховували контекст війни.
Загалом учасники дискусії підкреслили, що ефективні програми надолуження знань і розвитку навичок мають базуватися на даних, бути гнучкими та доступними, а також враховувати регіональні відмінності та психоемоційні потреби дітей.
Юлія Фокіна, директорка Гребінківського академічного ліцею, наставниця у програмі «Учительство вчительству» від ГО «Навчай для України» під час дискусії поділилася, що у своєму закладі освіти вони проводили опитування вчителів щодо їх професійного розвитку. Три ключові запити вчителів: психологічна підтримка, забезпечення емоційної стійкості та запобігання вигоранню; інтрументи для роботи з дітьми з особливими освітнітніми потребами та створення індивідуальних праєторій для роботи з ними; імплементація штучного інтелекту в навчальний процес.
Ганна Гладкова, начальник відділу професійного розвитку педагогічних працівників Українського інституту розвитку освіти, додала, що згідно досліджень, лише 7% вчителів задоволені своїм професійним розвитком. Є потреба у свободі вибору форми професійного розвитку, змісту, зокрема це й зможе забезпечити екперементальна платформа професійного розвитку вчителів, яка буде працювати у 2026 році. Важливими для вчителів/-льок є і фінансова підтримка у роботі, якість процесу підвищення кваліфікації та підхід «рівний рівному», коли вони можуть отримати практичну допомогу від вчителя/-ки, яких вважають авторитетами, завдяки супервізії.
Юрій Гайдученко, програмний директор громадської спілки «Освіторія», наголосив, що перш ніж запускати будь-які освітні проєкти, організаціям важливо проводити якісний моніторинг потреб шкіл — щоб не дублювати ініціативи та не перевантажувати педагогів, які й так працюють у стані високої втоми. Він підкреслив, що навчання всередині школи, у професійних спільнотах, є у три рази ефективнішим за тренінги із зовнішніми фахівцями.
Ольга Казакова, менеджерка навчально-дослідницького відділу ГО «Навчай для України», поділилася, що успішність програм значною мірою залежить від орієнтації саме на потреби педагогів. За її словами, учительство чітко формулює, чого потребує: практичної підтримки під час упровадження нових інструментів, якісного тренінгового формату замість лекційного, можливості супроводу та супервізії. Вона наголосила, що супервізія — один із найпотужніших інструментів не лише для психологічної стійкості, а й для професійної рефлексії та розвитку шкільних команд.
Марко Фудулі, освітній спеціаліст Норвезької ради у справах біженців, підкреслив, що системна підтримка вчителів критично важлива в умовах кризи. Він зазначив, що міжнародні гуманітарні організації дедалі більше переходять від коротких тренінгів до довготривалих програм підтримки та моделей, які посилюють шкільні команди зсередини.
Модераторка дискусії Інна Рахмістрюк, керівниця програми «Навчай» ГО «Навчай для України», за результатами обговорення акцентувала: стійкі шкільні команди формуються там, де є довіра, підтримка «рівний рівному», супервізія та можливість мати голос у виборі власних траєкторій розвитку. Професійний розвиток в умовах війни — це не лише про навички чи методики, а про відновлення ресурсу, усвідомлення ролі вчителя і роботу в середовищі, де є підтримка та однодумці.
III Щорічний стратегічний форум від ГО «Навчай для України» показав: надолуження освітніх втрат — це довгостроковий виклик, який потребує спільної, системної та скоординованої роботи. Дані, партнерства, цифрові рішення, менторство, підтримка ментального здоров’я, досвід громад і щоденна праця вчителів — усе це формує нову модель освіти стійкої країни. Форум став простором, де представники держави, громадського сектору, міжнародні партнери могли не лише обговорити проблеми, а й презентувати реальні інструменти та доказові підходи, які вже працюють у школах. Головне, що об’єднує всіх учасників: переконання, що навіть у час війни навчання залишається пріоритетом. І саме завдяки спільним зусиллям ми можемо створити такі умови, у яких кожна дитина отримає шанс на розвиток, підтримку та якісну освіту — сьогодні й у майбутньому.
Форум відбувся у межах багаторічної програми стійкості 2024-2026 (MYRP) та фінансується Education Cannot Wait (ECW), глобальним фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. MYRP в Україні впроваджується за підтримки Міністерства освіти і науки України.
